Отправлено: 24.08.11 12:19. Заголовок: Болтовня про новую Конституцию - как способ обмана русинского народа и народа Украины

БАЗІКАННЯ ПРО НОВУ КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ
ЯК ЗАСІБ ЗАСПОКОЄННЯ РУСИНІВ І ВСЬОГО НАРОДУ УКРАЇНИ.


США має лише одну, а Україна аж 5 Конституцій: 1919, 1929, 1978, 1996 і 2005 років. Бо всі вони для чергового складу уряду та навіть Президента України нібито були недолугими. На їх замовлення писалися і приймалися нові Конституції. Не дивно, що В.Янукович після привселюдного прийняття присяги бути гарантом Конституції 2005 р., але домігся її відміни. Замість неї почала знову діяти Конституція 1996 р. Але і вона виявилася не така як їм треба і тому 21 лютого 2011 В.Янукович видав Указ «Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї» на чолі із Л.Кравчуком, екс-президентом України, якій і доручено розробити проект нової Конституції України.

У зв’язку з цим Л.Кравчук декілька разів по телебаченню стверджував, що у створеній при Президентові України і очолюваній ним, Л.Кравчуком, Конституційній Асамблеї буде створено робочу групу із числа науковців-фахівців в галузі конституційного права та юристів-практиків. Тому русини Закарпаття знову повірили Л.Кравчуку, що можуть включити в робочу групу Конституційної Асамблеї свого представника. Вони рішили включити до проекту нової Конституції України положень, які реалізують результати проведеного 1 листопада 1991 р. обласного референдуму про відновлення в Закарпатті статусу автономної республіки у складі України.

Враховуючи, що мною написано і опубліковано сотні статей та навіть «Історію республіки Підкарпатська Русь» про закономірне визнання офіційним Києвом русинської нації та необхідність відновлення в Закарпатті автономної державності у складі України, русинські організації вирішили рекомендувати мене до складу робочої групи Конституційної Асамблеї. Тому 05.06.2011 р. я написав листа Л.Кравчуку і своє резюме, щоб таким чином узнати його думку стосовно моєї кандидатури до складу робочої групи Конституційної Асамблеї.

Оскільки очолювана Л.Кравчуком Конституційна Асамблея створена при Президентові України, то вище згаданого листа на ім’я Л.Кравчука мною було адресовано в Адміністрацію Президента України. Однак отримав відповідь за № 22/070736-07 від 14.06.2011 р. про те, що листа на ім’я Л.Кравчука «надіслано не за адресою», а тому повертають його мені. Підписав цю відписку С.Конюхов, завідуючий відділом Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України.

Але згаданого листа на ім’я Л.Кравчука 1 липня 2011 р. опублікувала газета «Правозахист». Тому вимушений був таки направити його Л.Кравчуку. Оскільки представник Міністерства юстиції України завжди брав участь у розробці проектів Конституції України, я вирішив передати вище згаданого та опублікованого в газеті мого листа на ім’я Л.Кравчука через представника Мінюсту. Тому і написав відповідного листа керівнику секретаріату Міністерства юстиції України.

На моє здивування, Сєдов А.Ю., заступник Міністра юстиції України, також повернув мені вище згаданого мого листа, написаного на ім’я Л.Кравчука. У супровідній від 08.08.2011 р. за № 9640-0-33-11/7.1 це повернення Сєдов А.Ю. пояснює таким чином (цитую без скорочень): «Міністерством юстиції розглянуто Ваше прохання стосовно передачі Президенту України Л.М.Кравчуку як члену Науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї Вашого листа та повідомляє наступне.
У зв’язку з тим, що представники Міністерства юстиції не входять до складу Науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї, затвердженого Указом Президента України від 21 лютого 2011 року № 224 «Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї», а також, відсутністю інформації щодо місця проведення засідань відповідної Науково-експертної групи, Міністерство юстиції не має можливості передати Ваше звернення Президенту України Л.М.Кравчуку. (підпис) А.Ю.Сєдов».

Із вище наведеного зробив висновок, що Президент України В.Янукович своїм Указом від 21 лютого 2011 року № 224 «Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї» таки створив Конституційну Асамблею, яку очолює Л.Кравчук. Але де знаходиться офіс цієї Конституційної Асамблеї, або за якою адресою знаходиться якесь інше її робоче місце, утаємничене навіть для відповідальних працівників Адміністрація Президента та Міністерство юстиції України.

Тому багаторазові запевнення Л.Кравчука по телебаченню, що громадські організації можуть направляти своїх представників до робочої групи Конституційної Асамблеї, являються черговим обманом народу. Бо за шість минулих місяців практично ніхто не знає навіть адреси офісу чи робочого місця Конституційної Асамблеї, яка «підпільно» від народу пише там проект нової Конституції України. А про здібності Л.Кравчука стосовно конституційних рішень закарпатці добре пам’ятають з 1991 р. Саме за його незаконною пропозицією депутати обласної ради незаконно внесли зміни до тексту бюлетеня, якими закарпатці 1 грудня 1991 р. голосували на обласному референдумі про відновлення в Закарпатті автономності у складі України. А як тільки референдум успішно для закарпатців відбувся, то Л.Кравчук заявив, що нібито і сам не розуміє що саме мається на увазі у тих змінах тексту бюлетеня для голосування на референдумі, які були обласною радою внесені за його особистим наполяганням.

Можливо хтось із читачів не знає, що В.Ющенко 27 грудня 2007 р. також видав Указ, яким було створено Національну Конституційну Раду по розробці проекту нової Конституцію України. Її очолив В.Балога, тодішній керівник Секретаріату Президента.
Русини Закарпаття теж рішили цим скористатися та домогтися, щоб до складу очолюваної В. Балогою Ради було включено представника русинських організацій Закарпаття. А щоб це включення мало авторитет європейського рівня, 21 червня 2008 р. в Мукачеві заснували громадську організацію «Європейський Конгрес Підкарпатських Русинів» (далі – ЄКПР), щоб саме цей Конгрес делегував представника у вище згадану Конституційну Раду.

Як плещуть злі язики, утворення ЄКПР та його наміри дуже налякали офіційний Київ, що нібито В. Балога може домогтися включення в проект нової Конституції України автономність Закарпаття. Щоб усунути впливового на В.Ющенка закарпатського русина В.Балогу, було розроблено акцію по його дискредитації. В результаті троє депутатів Ужгородської міської ради, члени Української народної партії, 18.06.2008 р. написали на ім’я Президента України В.Ющенка, прем’єр-міністра Ю.Тимошенко та всіх інших високопосадовців України заяву, що нібито саме В.Балога очолює русинський рух за вихід Закарпаття із складу України. Плещуть, що з метою «реабілітуватися» у безпідставному звинуваченню своєї причетності до русинського руху, В.Балога домігся від В.Наливайченка, керівника СБУ, доручити управління СБУ в Закарпатській області (далі – УСБУ) порушити по вище згаданій заяві депутатів кримінальну справу. Таким чином В.Балога мав намір офіційно довести, що він зовсім непричетний як до русинського руху в Закарпатті, так до міфічного сепаратизму. В результаті УСБУ 24 червня 2008 р. порушило проти русинської нації кримінальну справу № 449 за ознаками злочину, передбаченого ст. 109 КК України, тобто - за сепаратизм.

Але на протязі шести місяців активного досудового слідства УСБУ ознак сепаратизму у русинському руху і в діях ЄКПР не знайшло, як не знайшло і причетність до них В.Балоги. Однак на цей час В.Балога уже по власній ініціативі подав у відставку і таким чином відпала необхідність у його «реабілітації». В результаті УСБУ опинилося в делікатній ситуації: порушило кримінальну справу проти законослухняної русинської нації заздалегідь знаючи, що в її діях немає жодних ознак злочину. Як плещуть злі язики, щоб вийти із цієї ситуації, УСБУ вирішило порушити кримінальну справу проти Димитрія Сидора, який є співголовою ЄКПР та священиком ненависного для В.Ющенка Московського патріархату.

Статутом ЄКПР передбачалося проведення чергового конгресу наступного, тобто 2009 р. Як плещуть злі язики, по цій причині УСБУ провело акцію щоб 2-й ЄКПР відбувся 28 жовтня 2008 р. Тому для підготовки та розробки проектів документів, які слідувало обговорити та прийняти на 2-му ЄКПР, було створено робочу групу. Від очолюваного Димитрієм Сидором русинського об’єднання «Сойм Підкарпатських Русинів» до цієї робочої групи по підготовці 2-го ЄКПР увійшов (на жаль уже покійний) Шарга М.І., заступник голови «Сойму Підкарпатських Русинів».

Розроблені робочою групою по підготовці 2-го ЄКПР проекти документів зачитували на 2-му ЄКПР не тільки Димитрій Сидор, але й Д.Жупан, голова правління Народної Ради Русинів Закарпаття та як співголова ЄКПР. УСБУ «уздріло» в цих документах заклики до виходу Закарпаття із складу України. А тому 05 грудня 2008 р. УСБУ порушило кримінальну страву за сепаратизм під № 449 проти одного Димитрія Сидора. Це вчинено мабуть з метою, щоб матеріали справи № 449, порушеної 24 червня 2008 р. проти русинської нації, об’єднати і таким чином «заховати» у новій справі, порушеної 05 грудня 2008 р. лише проти Димитрія Сидора.

Як виявилося під час судового слідства в Апеляційному суді Закарпатської області, яке розпочалося в січні 2009 р. і триває по сьогодні, доказів, які би підтверджували пред’явлене Д.Сидору звинувачення у сепаратизмі (на моє переконання) не встановлено. Мабуть по цій причині підполковник юстиції Фодченко, який від імені обласної прокуратури підтримує обвинувачення Димитрія Сидора в Апеляційному суді, після допиту всіх свідків та вивчення матеріалів справи, заявив клопотання: допитати в суді експертів, які провели судово-лінгвістичну експертизу, оскільки обвинувачення Д.Сидора базується, в основному, на її висновках.

Однак по зачитаним на 2-му ЄКПР Меморандумі та Акті проголошення Закарпаття автономною державою в складі України проведено дві судово-лінгвістичні експертизи одними і тими же експертами. У висновках першої експертизи написано про відсутність у досліджених документах закликів до змін державних кордонів. Однак у висновках повторної експертизи, проведеної тими же експертами, написано про наявність у досліджених документах закликів до зміни державних кордонів. Тобто, одні й ті же експерти своїми ж суперечливими висновками ставлять під сумнів як першу, так і другу судово-лінгвістичну експертизу. А в ст. 62 Конституції України написано: «Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Таким чином, суперечливі одна одній судово-лінгвістичні експертизи стосовно зачитаних на 2-му ЄКПР «Меморандуму» та «Акту проголошення…» повинні тлумачитися на користь Д.Сидора. Тому навіть допит експертів в суді не може спростувати ст. 62 Конституції України. Однак суддя Апеляційного суду Стан І.В. задовольнив клопотання прокурора Федченко. Але на три виклики експертів до суду вони, експерти, (на мою думку) навмисно не з’являються в суд мабуть тому, щоб не пояснювати публічно в суді, що висновки по другій експертизі вони написали не по своїй волі. Тому і пропонують замість публічного допиту в суді дати суду лише письмові пояснення.

Не зважаючи на вище згадане, суддя Стан І.В. 18.07.2011 р. постановив ухвалу про відкладення розгляду фактично уже розглянутої справи № 499 стосовно Д.Сидора на невизначений строк. А це турбує Димитрія Сидора по тій причині, що навіть Народні депутати із трибуни Верховної Ради та по телебаченню стверджують про чисельні випадки нейтралізації людей ганебними, тобто, незаконними способами. Зокрема, підкиданням до їх автомашин чи квартир наркотиків, щоб потім ці наркотики «знайти» і порушити кримінальну справу. У зв’язку з цим Димитрій Сидор занепокоєний затягуванням розгляду (на моє і його переконання) безпідставно порушеної проти нього, Димитрія Сидора, кримінальної справи № 449.

В той же час не тільки Димитрій Сидор та його захисники В.Мокану і П.Годьмаш, але і тисячі членів русинських організацій та делегати 2-го ЄКПР переконані, що на підставі допитаних свідків та документів, які складають 11 томів кримінальної справи № 499, він, Димитрій Сидор, буде судом оправданий. Бо у діях Димитрія Сидора злочину немає, а на суді він фактично відстоює законні інтереси не тільки русинської національної меншини в Україні, але і всіх тих закарпатців, які 1 грудня 1991 р. на референдумі (фактично плебісциті) проголосували за відновлення статусу автономної республіки в складі України.
Це рішення народу Закарпаття на плебісциті 1 грудня 1991 року являється законним як з точки зору історії Закарпаття, так з точки зору міжнародного права і законодавства України. Тому жоден суд, в тому числі Конституційний Суд України, неправомочний відмінити прийняте закарпатцями на плебісциті рішення, за яке, на моє переконання, безпідставно притягнуто до кримінальної відповідальності за закарпатський народ одного Димитрія Сидора, який під час плебісциту теж проголосував за автономію Закарпаття у складі України.
Ось чому будь якому представнику русинської національної меншини в Україні «засекречено» як офіс очолюваної Л. Кравчуком Конституційної Асамблеї, так й адреса її робочої групи по розробці проекту нової Конституції України.


Адвокат Петро Годьмаш, експерт в галузі прав русинської національної меншини в Україні.