Форум Подкарпатской Руси. Официальные заявления и мнения.

Яна Попович. (Записка підготовлена для правозахисників).
Недавно я прочитала в одній з газет про приїзд в Закарпаття «світової ради русинів». З фотографій можно було побачити трьох чи чотирьох людей: старенька бабця з Хорватії, пенсіонер Дюра Папуга с Сербіїї-Воеводини, та В. Противняк з Словаччини та два місцеві новоявлені «керівники русинів» Микола Староста та Микола Бобинець. За останніх я читала декілька раз, що голова облдержадміністрації О. Ладида декілька раз приймав як «керівників» Бобинця і Старосту, та цю міфічну «світову раду». Але як я не старалася знайти в пресі хоч якусь заяву «світових радників», чи пораду антирусинській владі України, чи навіть вимогу, чи протест, нічого не знайшла.
Прийшли ці «світові радники» дуже тихо, ні з ким не зустрічалися, бо, напевно, немал з чим. Также тихо і далеко від Ужгороду, повели їх на «виставу» в одному с гірських сел, в Плоскому де свалявець Федор М. організував їм імітацію «русинського класу" за рахунок рядового классу школи.
На сайта УА-Репортер я знайшла матеріли проте, як «багато зробили для русинського народу» двоє людей, які привели сюди «світових радників».
Замітка закінчувалася словами: «Хто більше від нас зробив, дописуйте наш список».
Мені було соромно за примітивізм цих осіб та їх примітивну імітацію діяння русинів. І я вирішила вивчити, що відомо на сьогоднішній день про стан русинського руху, його пропозиції та вимоги.
В мої руки попали 30 унікальних русинських публікацій в газеті «Правозахист», де в глибоконаукових дослідженнях і не пахне примітивізмом старост і бобинців. А в Інтернеті, здаваши ключові, слова на мене посипалися десятки тисяч унікальних русинських статей, публікацій, відеофільмів про русинів, тисячі постів (коротких статей) між авторами яких ні старости, ні бобинці не числяться.
Так в мене склалася коротка історична довідка про славну історію русинської нації та дізналася про частину громадської роботи асоціації русинських організацій лише за останній, серед яких особливо виділяється в Закарпатті асоціація «Сойм Підкарпатських русинів».
Так я вивчила ганебні матеріали суда проти свящ. Димитрія Сидора, очевидно сфабриковану в СБУ політичну карну справу проти нього. Вразило мене і проведення 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів з його ясними і законними вимогами до влади України. Але виявилося, що влада Уркаїни не збирається визнавати права і свободи своїх громадян з числа русинів. Влада натравила протии русинів спецслужби та прокуратуру. Почалися репресії та визови на допити в СБУ біля 600 русинів, учасників 2 Європейського Конресу Підкарпатських Русинів. Я ясно зрозуміла, що в Мукачеві була дійсно велика русинська акція, і з участю сотні активістів-русинів, а не старенької «бабці з Хорватії чи пенсіонера з Сербії», яких славно величають «світова рада». Та сама прорекламована недавно, та така «мовчазна» та «культурна», та, що нічого не вимагала, що її напевно на руках носила українська антирусинська влада. Після глибоких і грубих репресій СБУ проти учасників 2 Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів в м. Мукачеві від 25 жовтня 2008 року, зруйнування двох русинських редакцій газет «Подкарпатська Русь» та «Християнська Родина» в службовому приміщенні собору, з арештом 4-х комп'ютерів та оргтехніки… сроком на два роки, та декілька спроб спецслужб споровокувати бійки чи протистояння на мирних дозволених мітингах русинських організацій, і цим мати можливість порушувати проти них чисельні сфабриковані кримінальні справи, русини змінили тактику своєї діяльності. Вони відійшли від рідких багатолюдних акцій, та перейшли до частих, але не багатолюдних, або, як кажуть вони «точкових акцій». Цим русини убеспечують себе від спланованих спецслужбами провокацій та провокувань агентури впливу, та націоналістичних галицьких організацій типу «свобода», «кун» та інші.
Як мені стало відомо офіційно з преси, головна діяльність підкарпатських русинів не змінилася за 20 років: визання українською владою русинської національності, припинення репресій та шельмувань в пресі, реалізація самого простого права - вивчати в школах русинську мову, історію, географію, та реалізація волевиявлення народу 1 грудня 1991 року на референдумі – плебісциті про спеціальну самоврядну територію (автономію) Закарпаття у складі України.
Ніяких закликів до зміни меж держави (крім агентури СБУ) за 19 років ніхто не робив, бо цього не потрібно було робити зовсім русинам. На відміну від «безправних» галичан, які не мають за собою правових досягнень, русини володіють 90 літнім державотворчим правом та визнаним в світі правом на самовизначення, Адже границі суверенної Республіки Підкарпатська Русь (що співпадають с межами території Закарпатської області) давно і офіційно визначені міжнародним Тріанонським договором від 1920 року і ніким не не піддаються сумніву.
Акцет я знайшла новий для себе в тому питанні, що саме русинський Сойм-Парламент Підкарпатської Руси 15 березня 1939 року проголосив суверенну русинську республіку Карпатська Україна без її виходу з складу ЧСР, а не галичане, які так багато шумлять, не маючи праткично відношення до цього акту. Це сталося, як написав «Правозахист», без всякої допомоги галицьких січовиків, які брехливо приписують собі тодішній акт проголошення Карпатської України, фактично здійснений місцевими русинами. Бо галицькі емісари-нелегали, як члени Абвера, були громадяни Польші, і нелегаламии в Підкарпатській Русі, і не мадии юридичних прав. За що й втекли безславно! Одні в Румунію (вище 300 чол.), другі в свою Польську Галичину (коло 2000 чол., де їх поляки й розстріляли за дворазовий незаконний перехід границі до ЧСР і зворотно).
А 26 листопада 1944 року була вже проголошена Республіка Закарпатська Україна, яка вийшла вже зі складу ЧСР і 29 червня 1945 року приєднана Сталіним до СРСР міжнародним договором «Про Закарпатську Україну». Та 22 січня 1946 року, в порушення міжнародних норм, та згаданого сталінського договору, Верховна Рада УРСР змінила республіканський статус Підкарпатської Руси- Закарпатської України на рядову адміністративну радянську Закарпатську область. Але, як виявилося, границі «автономної території русинів на південь від Карпат», (фраза з міжнародного договору), при цьому не мінялися.
Підкреслю, що за останні два роки русини перейшли від практики проведення мирних багатолюдних мітингів до практики активної пропаганди русинської історії, культури, реалізації права і свобод згідно законодавста України та міжнародного законодавства путем розробки резолюцій та рішень і передання їх офіційно діючій владі.
Правда і влада змінила тактику! Як це я зрозуміла, влада створила при собі пару псевдорусинських організацій та призначила собі парочку псевдорусинів, щоб таким чином симулювати на питанні русинів, зустрічаючись з псевдорусинами і відмовляючи у зустрічі дійсним русинам, керівникам асоціацій русинських організацій з дійсно демократичними пропозиціями.
Жаль, але це сталося і згідно таємних урядових «Планів заходів по вирішенню питання русинів-українців…» від 1996 року, якими влада змусила і українських вчених «доказати» неможливе: мов, русинів не було, вже їх нема сьогодні, не буде їх і далі. Влада ж тепер, на кожне звернененя русинів про визнання національності русин, аппелює, по-фарисейськи, до підконтрольної їй науки, яку ( «науку») змушує казати мов, «науково некорректно навіть ставити питання про визнання русинів, бо русини це просто стара назва українців». Не треба доказів, щоб розуміти їх фразу як відкритий нацизм. Трагедія і для держави, коли наука стає підконтрольна політикам і цим, перестала бути такою, та ще й спровокувала повну недовіру між фарисейською владою і русинами. Точно так і українські суди русинів судять, а брати в провадження позови в суд до держави і до органів влади від русинів протизаконно відмовляються під різними благовидними причинами. Цілий світ бурлить, що Україна, на жаль, й до сьогодні, не забеспечила своїх громадян справедливим судом, причому саме навіть українців. А русини виявилися в Україні по-за законом, як пише Иван Русин, немов в концтаборі.
Це вимагає від русинів постійно вдаватися до відповідних публікацій в ЗМІ. Жорстокість влади до прав і свобод русинів зрозуміло спонукує деяких русинів подавати і жорсткі заяви та попередження владі про те, що всі її злочини: «етноцид, судові переслідування, дискримінація з елементами геноциду» проти русинського народу, підпадають під юридичне визначенння як «військові злочини».
Що цікаво, через те, що на попередньо обявлені дати проведення русинських мирних зібрань спецслужби сприяли приходу з Галичини крайніх націоналістів типа кучки «свободи», які зривали мирні засідання чи порушували спокій, вигукуючи образливі слова проти русинів, провокуючи бійки, роспалюючи міжнаціональну ворожнечу, русинські організації стали проводити свої зібрання та конференції без попереднього обявлення, зізвонившись по телефону за пару днів до своїх засідань.
Ще цікавіше те, що останнім часом, через брак коштів та часу, до того ж і не все легко з візами до Европи, такі зустрічі і конференції і навіть сьомий Європейський Конгрес Підкарпатських русинів, провели в Інтернеті в режимі on-line. В цьому випадку, пишуть організатори, провокації спецслужб протии русинів унеможливлені.
В публікаціях відзначено, що в Інтернеті трудяться понад 200 русинів-фахівців, які, щоб розірвати інформаційну блокаду, створену українськими спецслужбами проти русинського народу, сповіщають міжнародну громадськість про страхітливу ситуацію прав і свобод русинського народу на власній землі, яка ввійшла до складу України через голосуванням саме… русинів. Україна віддячилася русинам за любов до неї репресіями!!! Відзначено на різних форумах, що русинам навіть «жаль піддавати критиці українську владу», але змушені вони це робити, оскільки «влада поклала політичний хрест на русинах – тобто похоронила русинську націю заживо». А це вже міжнародний злочин!
Ще інформація. За останній рік Сойм ПР провів свої 4 сесії Сойму (присутні 2/3 членів.), 12 засідань Президії Сойму ПР, 12 конференцій (три з них міжнародні) по таким базисним юридичним ключовим датам історії краю (Підкарпатської Русі до 15 березня 1939 року, суверенної республіки Карпатська Україна проголошеної русинами 15 березня 1939 року, Закарпатської України з 26 листопада 1944 по 22 січня 1946 рр., та Закарпатської області від 22 січня 1946 року).
На жаль, не вдалося Сойму ПР, разом з другими організаціями зберегти всі русинські класи через нестачу грошей та відкриту протидію антирусинів.
Відмічу лиш деякі проведені Соймом ПР наукові конференції:
1.В Ужгороді 22 січня 2011 року. Тема: «Незаконне рішення про утворення ВР УРСР Закарпатської області (на території бувшої Чехословаччини і її республіки Закарпатська Україна-Підкарпатська Русь)». Прийнята резолюція і оприлюднена інформація, що українська радянська республіка УРСР грубо анексувала тоді суверену Республіку Підкарпатську Русь і незаконно утворила з неї свою область Закарпатську.
2. Міжнародна науково-практична конференція 12 березня в Ужгороді на тему: « Проголошення русинами Республіки Карпатська Україна 15 березня (без участі галицьких нелегалів та карпатських січовиків з числа громадян Польші).
Русинськими вченими юристами та істориками було показано, що Сойм Підкарпатської Русі 15 березня 1939 року, як про це згадують учасники, діяв виключно по законам Чехословаччини і проголосив свою суверену русинську державу «Республіка Карпатська Україна». В час роботи Сойму ПР, аж до проголошення Карпатської України, частина штабу Карпатської русі (Шухевич і К) втекли, а частина була заарештована чехословацькими військовими формуваннями і утримувался в підвалі Хустської русинської гімназії до завершення Сойму ПР. Так що галицькі січовики ніякого відношення не мають до проголошення русинської Республіки Карпатська Україна 15 березня 1939 р.
Я відкрила для себе Америку. Виявляється, Карпатську Україну не слід плутати з автономною на той час Радянською соціалістичною Українською Республікою з червоним прапором та прорадянським гімном. УРСР та визнана українською владою в лиці Ющенка В., Республіка Карпатська Україна, були явно дві незалежні одна від одної різні держави: українська - в складі СРСР, та русинська в складі - ЧСР. Тим більше, що Карпатська Україна юридично змінила назву в 1944 році на «Закарпатська Україна». Але саме Закарпатську Україну Ющенко В. та політичні галичане і не хочуть визнавати сьогодні. Хоч саме її, а не Карпатську Україну приєднували до СРСР-УРСР в 1945 році радянська армія та НКВД. Міжнародне законодавство не допускає існування зразу вдох Росій, двох Україн чи двох Австрій. Зрештою, в серпні 1991 року бувша радянська Україна вперше в історії проголосила себе суверенною державою незалежна Україна, відкинувши навіть попередні багаторазові, ніким і ніде не визнані проголошення від 1918 року УНР, ЗУНР. Але, в порушення міжнародних норм, вона незаконно перейняла від Карпатської України прапор, гімн, герб. Тобто, сьогодня Україні краще визнавати Закарпатську Україну з червоним прапором та російською і русинською мовами, чим Карпатську Україну, від якої, нею, як це виходить, викрадені державні символи. Саме через це політичні українці сьогодні у великому правовому тупику і допомагають їм, як пишуть русини, тільки дубинки СБУ та тотальна брехня в українських ЗМІ.
3. В Ужгороді 26 березня мала місце міжнародна науково-практична конференція по завершенню кодифікації русинської літературної мови, прийняла резолюція вислати в Брюссель в комітет Европарламенту по мовам, на визанння її офіційно владою ЕС. Такі резолюції, сказано в рішенні, висилалися і українській владі, але вона свідомо нехтує майже всі звернення русинів, порушуючи як власне, так і Європейське законодавсто про національні меншини, заявляючи, що «русинської мови нема, вона, русинська мова, лиш діалект української».
Щодо нових книг, то найцікавішим було для мене те, що на конференції було згадано про нові книги та книги перевидані, а саме:
‒ видання «Граматики Русинського Языка» з паралельним перекладом на англійську мову (автор прот. Димитрий Сидор и группа лінгвістів-русинів). 300 стр.
‒ «История Республики Подкарпатская Русь» (автор Годьмаш П. В.) 500 стр.
‒ Друге видання «Русско-украйинсько-русинського словаря» (перше видання 7 000 слів. А дуге видання -30 000 слів (автори Д. Сидор. Д. Поп. М. Алмашій).
‒ Видана «Русинська Педагогічна енциклопедія» (автор Алмашій М.)
‒ Перевидана «Енциклопедия Подкарпатской Руси» (автор И. Поп).
‒ переведена на українську мову «Енциклопедія русинської кульутри…» 900 стр. (автори И. Поп и Р. Магочі).
‒ Вийшли (я нарахувала) 16 малих книжок з віршами та оповіданнями молодих русинських письменників, частина з яких премійовані відповідними преміями.
‒ Виданий «Збірник оригінальних аутентичних русинських пісень та колядок» (500 пісень на 400 стр.), які раніше були українізовані, та видавані за «закарпатські». (автор Керецман М.М.)
‒ «Збірник русинських пісень та баллад» автор та виконавець відома в світі русинська народна співачка Ольга Прокоп. 155 стр.
‒ Презентовані (готуються до видавництва) нові видання:
a. «Історія держави і права Республіки Підкарпатська Русь». (П.В. Годьмаш)
b. «Словарь русинского языка» 80 000 слів. Автор Чорі Ю.С. Облрада виділила 100 тисяч гривен на цей словник, але нема у мене віри що вона їх колись відпустить.
c. Переклад на кодифіковану русинську мову «Євангелія» та «Псалтирі». автор. прот. Димитрій Сидор.
d. Запуск русинського інтернет радіо та телебачення.

4. Цікавим стало для мене про те, що м. Свалява створено русинський театр, який проводить систематичні виступи як в Домі Русинів в Сваляві, так і на сценах клубів району та санаторіїв.
Організовано декілька десятків вистави театру та знятий відеофільм і виставлений в Інтернет та Фейсбук, В контакте, Твіттері, та на різних русинських форумах.
Керівник Лакатош Богдан Юлієвич.
5 Члени Сойму ПР приймають активну участь в телепередачах «Русинська Родина» по УТ Тиса-1 два рази на тиждень.
Беруть вони активну участь в благодійних акціях для дітей сиріт в м. Ужгород.
Організувють щорічно «Коляди» в Закарпатському облмуздрамтеатрі 14 січня 2011 року.
Ними також організовані були «Рождественські читаня» релігійної прози.
Закарпатське тов. Кирила і Мефодія організувало в Ужгороді конференції «Задачі і проблеми русинськоїх педагогіки на сьогодні», «Сьогорічні ювілеї русинських діячів» та свої робочі засідання Президії Сойму ПР.
8. Окрема стаття про наукову журналістську діяльність членів Сойму ПР в десятках наукових досліджень та сотні статтей, зокрема в газетах «Правозахист» та « Карпатська Україна» де русини успішно розвінчали українські антинаукові міфи, зокрема міфи М. Вегеша про Карпатську Україну та «Збройні сили Карпатської України», щоб узаконити цим, як пишуть русини, міжнародні злочини галицьких січовиків-нелегалів, агентів Абвера на території ЧСР і Підкарпатської Русі.
8. В 2010 та в 2011 році русинами проведені три Європейські Конгреси Підкарпаських Русинів та два Світові Конгреси Підкарпатських Русинів, які прийняли ряд резолюцій по самим актуальним питанням русинської нації сьогодення. Резолюції широко були представлені в Інтернеті в русинській пресі і були виско сприйняті русинами, особливо в «Однокласниках», окрім старост та блобинців, які, як виходить з їх писанини, абсолютно не володіють складними питаннями русинскього Руху.
Що хочу відмітити. Майже всі українські ЗМІ, ймовірно, по команді спецслужб не друкують позитивну інформацію про русинів, а лиш негативну, причому таку, яка «виготовляється» старанно лиш в спецслужбах, тобто розноситься професійна вірус-брехня та наклепи проти русинів.
Накінець, знову повернуся до «світової ради русинів», в лиці старої бабці з Ховатії та пенчіонера з Сербії, які, як виявдяється, приїзжалти майже впусту і без всякої реальної допомоги підкарпатським руиснам. Вони, як видно з фото, гарно сміялися чиновникам від влади. Але істинним русинам де до сміху. Вже 20-й рік, як українська влада грубо порушує права і свободи русинів. Зрозуміло що ні старости, ні бобинці ніколи не стануть реальними помічниками нашого народу. Тут потрібні нові й нові сили, щоб вистояти перед лицеем українсткого тнеонацизму, і зберегти руиснський народ, його мову, культуру, територію, землю, рідні Карпатські гори, вирубані вщент києвалянами, щоб передати нашим нащадкам хоть те що вціліло від рук політичних розбійників та міжнародних злодіїв.
P.S. Мій знайомий журналіст з Києва отримав від мене підшивку останніх 15 газет “Правозахисту» і сказав: «Яна, навіть ці публікації свідчать, що саме українська влада з реанімованим в недрах спецслужб антирусинським нацизмом, є самою реальною загрозою для майбутнього України. А русинів треба підтримати! Це мирний терпеливий народ! І не дай Боже, щоб цей народ, відчувши, що українська держава на їх землі з 1991 року виявилася най жорстокою за всі попередні режими, і не зробили би відповідних висновків.