Отправлено: 09.07.13 17:04. Заголовок: Відсутність до сьогодні "Зібрання діючих міжнародних договорів України"

Юлій Станко. Відсутність до сьогодні "Зібрання діючих міжнародних договорів України" є проявом демонстративної неповаги України до норм міжнародного права, або доказом грубого порушення нею прав і свобод своїх громадян.
Або проте, що питання не визнання русинів Закарпаття змусило владу України приховувати від людей список ратифікованих міжнародних договорів.


Відомо, що Закон України «Про міжнародні договори України» [http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/1906-15]  (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 50, ст.540), встановлює порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України.
На наднаціональному рівні питання укладення і дії міжнародних договорів регулюються Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року (чинною для України з1986 р.) [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_118] (“Віденська конвенція про право міжнародних договорів”).
Однак повного зібрання міжнародних договорів українська влада своїм громадянам так і не надала. ЧОМУ!
Саме дата — 10 грудня 1991 року, а не 24 серпня 1990 року,
є правильним юридичним днем створення України.

  Відомо, що Верховна Рада УРСР 24 серпня 1990 року політично проголосила незалежність УРСР (а не України) та прийняла для реалізації цього політичного рішення відповідні другі Закони. Найголовніший з них в липні 1990 року - “Закон про республіканський та місцевий референдуми”. Потім ВР УРСР призначила на 1 грудня 1991 року референдум, щоб почути голос народу, чи згідні вони з рішенням тієї радянської кучки депутатів-комуністів. Референдум відбувся. Воля мудрого народу підтвердила рішення кучки депутатів проголосити створення Української держави, та змінити назву її: з УРСР на незалежну Україну.
Але треба було ще законно, згідно міжнародних норм, вийти зі складу СРСР. Тож 8 грудня такий договір відбувся в Біловезькій Пущі. А потім треба було ще, щоб парламент УРСР ще й ратифікував цей міжнародний договір, що й сталося 10 грудня 1991 року. Саме ця дата — 10 грудня 1991 року, а не 24 серпня є юридично правильним днем створення України.
Ось чому тільки 10 грудня 1991 року, коли набрало юридично силу рішення мудрого народу створити нову Україну, і був прийнятий Верховною радою Закон «Про дію міжнародних договорів на території України» (м. Київ, 10 грудня 1991 року
N 1953-XII ). ( Цей Закон був поновлений Законом N 1906-IV ( 1906-15 ) від 29.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.540 )
Саме він і установив, що укладені і належним чином (Верховною Радою) ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Але Закони мусять бути оприлюднені. "Голос України", "Відомості Верховної Ради України"є офіційними лише щодо оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, але не являються документом держави.
Відповідно до ст. 57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Мають бути доведені не через випадкові газети, чи газети ВР України, а в особливому, офіційно визнаному “Зібранні міжнародних договорів”, що чинні для України.
Адже, якщо закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки українських громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, то вони є нечинними, не дійсними для громадян.
Це настільки велике і важний припис Закону, що його не виконання мало б мати судові наслідки. Але...

Однак сталося в Україні таке, яке не можливе і в концтаборі.
20-ти річна ганьба та злочинність української влади виявилася в тому, що “Закону про порядок доведення до відома громадян законів та інших нормативно-правових актів та порядку набрання ними чинності” у нас, в Україні, як це не дивно і протизаконно, вище 20 років й досі немає. Яка ж причина страху влади не показувати своєму народу список міжнародних договорів???
Причин нема, крім одної. Українська влада узурпувала всю владу, змінила Закон про референдум, цим стала не визнавати волю народу Закарпаття від 1 грудня 1991 року, не вказала, яка ж доля міжнародного договору між ЧСР і СРСР “Про Закарпатську Україна” від 29 червня 1945 року. Адже він підписаний був у відношенні до республіки “Закарпатська Україна” (це сталінська назва, а конституційна назва Підкарпатська Русь). Приєднали до СРСР-УРСР республіку русинів Підкарпатську Русь, договір ратифікували і ЧСР і СРСР ще в кінці 1945 року, але грамотами 31 січня 1946 року так і не обмінялися і договір не вступив у силу. Підкарпатська Русь з іменем Закарпатська Україна повисла в повітрі. Навіть анексія СРСР і Радянською Україною території русинів рішенням Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 року не мала юридичної сили, а зосталася на рівні окупації, яка грубо переросла в анексію Радянською Україною національної автономної території русинів на південь від Карпат.

Статус суверенної Підкарпатської Русі автоматично
відновився з юридичним зникненням СРСР та ЧСР.
Ситуація змінилася тільки з розпадом СРСР, коли статус суверенної Підкарпатської Русі автоматично відновився з юридичним зникненням СРСР і ЧСР, та коли жителі Закарпаття (так юридично і не розпущеної Підкарпатської Русі) прийняли участь в законному місцевому всезакарпатському референдумі 1 грудня 1991 року і 78% (вище 3/4) проголосували за відновлення свого до радянського статусу та готовність з тим відновленим автономним статусом увійти в склад нової України на умовах, писаних в тексті референдуму. Але Київ волю народу Закарпаття не визнав. А не визнавати не мав права. То ж почав шукати способи виправдання своєї протиправної дикості. Перше, українська влада терміново підмінила “Закон про референдум”, вихолостивши з нього всю суть закону, і забрала цим в мудрого народу його головний інструмент виявлення волі народу. Депутати Верховної Ради, узурпували всю владу і стали казати, що “нарід вже дурний” і йому не можна хоч які питання виносити на референдум. Створити державу - так народ мудрий. А далі — концтабір для народу!
Отже, причина страху української влади - законна вимога русинів — визнати національність “русини”, визнати волевиявлення жителів Закарпаття на плебісциті 1 грудня 1991 року, та показати список міжнародних договорів що вже ратифіковані Верховною Радою, та видати “список міжнародних договорів” та договорів по правам людини, що вільно підписала Україна. А звідси і почали ся війни СБУ проти русинів. Влада дала команду бити, громити руками галицьких нацистів, викликати 600 русинів в СБУ на довго годинні допити (як в концтаборі). А одного з русинів, священика Димитрія Сидора показово, аж на протязі чотирьох років, вирішила судити, щоб страхом вбити в русинів бажання знати свої права та свободи та відмовитися їх вимагати у антинародної влади.
Додамо, що функцію-наказ про публікацію “Зібрання міжнародних договорів” також виконують ще й два укази Президента: від 10.06.97 р. №503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-право-вих актів та набрання ними чинності" та від 03.10.92 р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".
Однак злочин та дике хуліганство української влади в тому, що офіційних видань України нібито аж 5, але громадяни так і не мають можливості мати їх в руках! Президент В. Ющенко (як і нині В. Янукович), не маючи грамотних юристів в своїх адміністраціях, не враховували вимоги частини першої статті 21:
(Стаття 21. Оприлюднення міжнародних договорів України. 1. Чинні міжнародні договори України публікуються українською мовою в "Зібранні діючих міжнародних договорів України" та інших офіційних друкованих виданнях України. ) Закону України від 29.06.2004 р. №1906-IV "Про міжнародні договори України".
ПОВТОРИМОСЯ: Чинні (ЩО ВСТУПИЛИ В СИЛУ) міжнародні договори України офіційно публікуються українською мовою в "Зібранні діючих міжнародних договорів України" та інших офіційних друкованих виданнях України та доводяться ДО НАРОДУ, щоб ними можна було скористатися. 
Тобто цей Закон визначає  те саме "Зібрання діючих міжнародних договорів України" офіційним виданням України, що вимагають і РУСИНИ. А ЦЯ ВИМОГА ВИЯВИЛОСЯ ЧОМУСЬ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ СМЕРТЕЛЬНОЮ!

ЧОГО НЕ ЗНАВ В. ЮЩЕНКО, ТЕ СЬОГОДНІ НЕ ЗНАЄ
І АДМІНІСТРАЦІЯ В. ЯНУКОВИЧА?

З огляду на те, що відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, стають частиною національного законодавства України, які вступають в силу для громадян України з моменту їх опублікування не хоч де, а в спеціальному Збірнику, який РУСИНИ МАЛИ ПРИ ЧЕХАХ. А відповідно до частини другої статті 19 Закону України від 29.06.2004 р. №1906-IV "Про міжнародні договори України" діє правило “Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті свого власного внутрішнього законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору”.
Щоб застосувати, треба їх знати! А судді в Україні поголовно не знають цих даних! Влада занє, щоб цим могли скористатися засуджені громадяни та їх адвокати потрібен офіційний збірник цих ратифікованих договорів, а без нього влада спокійно чинить свавілля.
Отже, виходить так, що більш офіційного видання, ніж  "Зібрання діючих міжнародних договорів України" в Україні немає. 

Так от, вся катавасія є в тому, що "Зібрання діючих міжнародних договорів України" до сьогодні ще не видано!

  Президент В. Ющенко мовчав про це “Зібрання міжнародних договорів”, бо дав наказ судити священика Димитрія Сидора по дикій ст. 110 УК, яка просто страхітливо протирічила і протирічить до сьогодні вільним міжнародним зобов'язанням України. Про “Зібрання міжнародних договорів” чомусь мовчить і нинішня влада Януковича, яка довиконує наказ В.Ющенка засудити русинів.
З боку юридичного - це і є проявом демонстративної неповаги України до норм міжнародного права.
То ж куди така влада веде Україну, до якої Європи?? Так і назвав свій сайт дослідник “Маразми в Україні”.
(За матеріалами Віталія МОСЕЙЧУК). http://www.marazm.org.ua/law/0000_33.html

ПІСЛЯ МОВА:
Верховна Рада Україна (ВР), вивчивши вимоги русинів Закарпаття, тах їзаконні способи домагання прав і свобод, та щоб унеможливити громадянам добиватися до Законів та ними скористатися, прийняла закон № 9281 від 11 листопада 2011 р. "Про внесення зміни до регламенту Верховної Ради України" (щодо суб'єктів права законодавчої ініціативи щодо денонсації міжнародних договорів України). Питання надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів регулюються Конституцією України та законом "Про міжнародні договори України".
Вони встановлюють НОВИЙ особливий (ТОТАЛІТАРНИЙ) порядок прийняття таких законів. Суб'єктами законодавчої ініціативи з цих питань тепер можуть виступати лише і ЛИШЕ Президент України або Кабінет Міністрів. ГОП КОНІ, ПРИЇХАЛИ! Ашхабад!