Отправлено: 03.11.08 10:43. Заголовок: Акт Проголошення 2-го ЄКПР (укр.мова)

МЕМОРАНДУМ 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття
АКТУ ПРОГОЛОШЕННЯ відновлення русинської державності

(від 25 жовтня 2008 р. м. Мукачево.)
Враховуючи:
1.Що 17 літня антирусинська політика української влади засвідчила про неможливість далі зберегтися корінному русинському народові зі своїм національним етнічним лицем без конституційного статусу автономії в складі України;
2.Що всі рішення і дії української влади за 17 років прямо чиняться на етно знищення і дис-кримінацію, що мають явні ознаки геноциду русинського народу на його історичній землі;
3.Що 1-й ЕКПР від 7 червня 2008 р. вимушено прийняв рішення відновити право статусу суб'єкта міжнародного права суверенного подкарпато-русинського народу від 21 грудня 1918 р. і 10 вересня 1919 р., а також статус Республіки Підкарпатська Русь від 22 листопада 1938 р., що мають силу закону до сьогодні;
4.Що Україна не є право наслідувачем СРСР, а урядам Європейського Союзу, Чехії, Угорщини, РФ і інших сусідніх з нами країн повідомлені рішенням 1-го ЕКПР про законні і мирні наміри підкарпатських русинів, об'єднаних в офіційний легітимний всенародний форум, - Європейський Конгрес Підкарпатських Русинів з 7 червня 2008 г.;
5.Що українська влада, замість демократичного вирішення русинського питання, і навіть після рекомендації Комітету ОНН (CERD/C/SR.1785) від 17 серпня 2006 р. «про дискримінацію українською владою людей русинської національності», і після критичних зауважень американських високопосадових осіб, та після рішень 1-го ЄКПР, провокаційно продовжує звинувачувати русинів в горезвісному «посяганні на територіальну цілісність України» (коли в реальності, є факт посягання України на національну «територію країни русинів на південь від Карпат», грубим ігноруванням волевиявлення корінного народу на референдумі 1 грудня 1991 г.);
6.Що підкарпатські русини і угорці, переживши радянську окупацію з 1945 по 1991 рр., і розміщення в краю радянських військових об'єктів, які губили екологію «країни русинів» та обмежували пересування, по полонинам, оголосили національну «територію країни русинів на південь від Карпат» - демілітаризованою зоною;
7.Що підкарпатські русини, як угорці та інші корінні національності, терплять ось вже 17 років безчинство української влади, що знищує середовище проживання русинів, угорців і ін., творить тиху депортацію корінного народу під виглядом вигнання людей на заробітки за кордон. А за цей період Україною завдано збитку території русинів на південь від Карпат, за експертною оцінкою, підтвердженою СОЙМОМ ПР, більше 20-ти млрд. $ США;
8.Що українська влада вирішила свої економічні прорахунки і катастрофічну ситуацію в країні рятувати шляхом узяття великих кредитів від МВФ і закордонних банків під заставу й підкарпато-русинських земель, її об'єктів нерухомості, надр і др.;
9.Що українська влада, шляхом впровадження і незаконної легалізації через суди, ім'ям України, величезної кількості нелегальних мігрантів (що загрожує вже явно й угорській общині на Підкарпатській Русі), примусово міняють пропорційний етнічний склад русинського населення в Підкарпатській Русі за короткий відрізок часу, творить гуманітарну катастрофу як русинам, так і угорцям і іншим корінним національностям краю;
10.Що українська влада за 17 років показала свою повну нездатність вирішувати русинську проблему, проблему з нелегалами, з незаконним продажем цілих полонин і ділянок національної землі, з вирубкою пралісів і міських зелених зон, і в той же час масовано насаджує кадри до регіональних судів, силових структур і керівних органів місцевої самоврядності не з місцевих русинів і угорців, «згідно» із злочинним українським урядовим антирусинським «Планом-заходів» від 1996 р.
11.Що русинськими організаціями заявлено про не зовсім законні і легітимні рішення Сойму Підкарпатської Русі від 15 березня 1939 р. унаслідок окупації цього ж дня Німеччиною Чехословацької Федерації (у складі якої перебувала республіка Підкарпатська Русь) і введення військ Угорщини на територію Русинської Республіки із-за небезпеки проведення січовиками етнічної чистки проти русинів і угорців;
Тоді було прийняте чомусь рішення про зміну назви русинської держави з конституційною назвою «Підкарпатська Русь» на «Карпатську Україну», і зміну державної русинської мови республіки на мову північного на той час для русинів сусіда – польської Галичини, галицько-український, (причому, у військовий час і без всенародного плебісциту), хоча Перепис в Підкарпатській Русі 1941 р. показав наявність в регіоні вище 500 тисяч підкарпатських русинів і всього декілька сотень етнічних українців з числа емігрантів.
12.Що сталінський договір-пакт Фірлінгера-Молотова від 29 червня 1945 року не легітимний, оскільки в ньому не брали участь уповноважені представники суверенного русинського народу. А передача республіки Підкарпатська Русь із складу Чехословаччини до складу СРСР- і з незаконним актом – пониженням її статусу Верховною Радою СРСР - з республіки до статусу рядової радянської (Закарпатською) області УРСР, були свідомо незаконними;
13.Що всіх подальші акти СРСР, УРСР і «Незалежної України» на державній території русинів на південь від Карпат після 1991 року не мали і не мають юридичної сили, як такі, які стоять нижче від міжнародних договорів про статус Республіки Підкарпатська Русь (до 1945 р.);
14. Що державний український «План-заходів» від 1996 року як і злочинний «договір» України 2008 г. «Про реадмісію» по етно знищенню русинської національності – є документально існуючими і діючими актами етноциду, дискримінації, що мають всі ознаки геноциду русинів;
15.Що у відповідь на погрози галицьких націоналістів висаджувати у повітря нафтопровід «Дружба» і газопроводи, русини готові стати гарантами безперешкодного транзиту і згодні на розгортання сил швидкого реагування з Європи і РФ на охорону транзитних потужностей на території русинів на південь від Карпат;
16.Що СБУ провокаційно відкрило проти лідерів русинського рух кримінальну справу №499, не маючи на це серйозних підстав, але при цьому прямо і побічно, також бере участь в етноциді, дискримінації русинського народу, що також мають всі ознаки геноциду;

Депутати 2-го ЄКПР одноголосно прийняли такий Акт Проголошення відновлення русинської державності:
Керуючись закóнними інтерéсами суверéнного русúнського нáрода, Другий Європéйський Конгрéс Підкарпáтських Русинів прúйняв и затвердив 25 жовтня 2008 р. АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ відновлення русúнської державності в статусі від 22. 11. 1938 р. з утворенням державної виконавчої влади (з 50 чол., згідно узгоджених списків: 25 від НРРЗ и 25 від Сойма ПР)!
Пояснення до рішення:

*Це рішення відповідає волевиявленню нашого народу на референдумі 1 грудня 1991 року: «Закарпаття – спеціальна самоврядна територія и як суб’єкт в складі України…». Проте влада України тисне, а Закарпатська облрада 17 років блокує реалізацію волевиявлення нашого народу, змусивши його, (згідно юридичної практики) піти на дане ПРОГОЛОШЕННЯ, с метою самозахисту своєї національності та свого статусу суб’єкта міжнародного права.
*«Територія країни русинів на південь від Карпат» - юридичне формулювання авто-номної країни русинів в Сен-Жерменському договорі 10.09.1919 р., згідно вказаних кордо-нів території Руської Крайни по Закону №10 Парламенту Угорщини від 21 грудня 1918 р.
*2-й ЄКПР, проголосив відновлення русинської державності в статусі Республіки "Підкарпатська Русь", з умовою, що русини враховують політичний і економічну кризу в державі і Європі, а через це,
дане рішення (2-го ЄКПР) вступає в силу лиш при наступній умові:
1. Подальшої відмови влади України сісти за стіл переговорів з представниками русинського народу і оформлення законних відповідних конституційних умов перебування Республіки «Підкарпатська Русь» в складі України після 1 грудня 1991 року, або у випадку відмови Закарпатської обласної ради 1 грудня 2008 р. проголосити, накінець, після 17 річної відстрочки-блокування, статус регіону, згідно основоположного для русинів референдуму 1 грудня 1991 р.;
2.Введення Україною надзвичáйного стану «на території країни русинів на південь від Карпат»;
3. Любих гонінь, репресій, спроб територіально-адміністративних змін «території країни русинів на південь від Карпат», зазнáчених Законами та Договóрами 1918, 1919, 1920 рр., погроз русинам фізичної розправи з боку української влади, або спецслужб чи терористичних організацій, або початку любих окупаційних акцій з боку націоналістичних організацій, направлених проти русинської державності;
*Представлені ЕКПР в Пакеті документи на Акт Проголошення відновлення русинської державності, підтверджують і свідчать, що русинський народ, згідно з рішенням міжнародних договорів – суверенний народ зі своєю державністю і національною «територією країни русинів на південь від Карпат», державними атрибутами (гімн, флаг, герб, Конституція ПР від 22 листопада 1938 р., ніколи і ніким законно не позбавлявся статусу суб’єкта міжнародного права.
*25 жовтня 2008 р. представники русинського народу своєю заявою про фактичну свою дієздатність, мають законне право і обов'язок перед предками і нащадками відновити в правах статус Республіки «Подкарпатська Русь» у відповідності з міжнародним правом, «Декларацією про права і обов’язки окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати и захищати загальновизнані права людини і основні свободи» (РЕЗОЛЮЦІЯ A/RES/53/144 , ПРИЙНЯТА ГЕНЕРАЛЬНОЮ АСАМБЛЕЄЮ ООН 9 грудня 1998 р.) і «Декларацією ООН про права корінних народів» А/61/L.67 від 7 вересня 2007 р.
*Про конституційний статус автономії Республіки Підкарпатська Русь свідчать наступні документи:
1.Закон Угорщини № 10 від 21 грудня 1918 р. про утворення для русинської нації, що живе в Угорщині, широкої Автономії з конституційною назвою «Руська Крайна», - Русинська Країна.
(З цього в 2008 р. маємо 90 літній ювілей з дня признання парламентом Угорщини автономного статусу території русинів и русинського народу та 70 - ліття статусу «території країни русинів», як найширокої автономії в складі ЧСР).
2.Сен-Жерменский мирний Договір від 10 вересня 1919 р. (про вихід автономної території русинів «Руська Крайна» із складу Угорщини) і вільного входження її до складу Чехословаччини в своїх колишніх межах, на правах вже щонайширшої Автономії, з конституційною назвою «Підкарпатська Русь», з правом мати національний русинський уряд, русинські національні школи, політичні крайові партії, русинське громадянство, правом розпоряджатися надрами на національній русинській території і ін.
3.Тріанонський мирний договір від 1920 р. (як частина Версальського Договору) визнав колишні кордони автономної Руської Крайни, а згодом Підкарпатської Русі з сусідніми країнами: Угорщиною, Польщею (Галичиною), Румунією, Словаччиною.
4.Конституційний Закон ЧСР від 22 листопада 1938 р., яким республіки Підкарпатська Русь і Словаччина отримали однаковий спеціальний статус автономних республік у складі Чехословацької Федерації, що відкрив їм конституційний шлях до суверенності. Словацька Республіка завдяки цьому Закону стала незалежна держава.
5.Результати обласного (регіонального) референдуму 1 грудня 1991 року з умовою входження Закарпатья-Подкарпатської Русі в нову державу Україна лише на правах довоєнного (1938-45 рр.) статусу автономної республіки: «Закарпаття - спеціальна самоврядна територія (країни русинів с 1918 р.) і як суб'єкт у складі України і не входить ні в які інші адміністративно-територіальні утворення».
6.Рішення Закарпатської обласної ради (як регіонального парламенту) від 7 березня 2007 г.: про визнання існування (наявність) на території краю народу русинської національності, як законного господаря даної національної «території русинів на південь від Карпат» з 1918 року і як фактично дієздатного суб'єкта міжнародного права.
7. Декларація СОЙМА ПР від 15 грудня 2007 г.: «1. Відповідно до міжнародного права і волевиявлення народу, вираженого на референдумі 1 грудня 1991 року, вимагаємо відновлення самоврядної адміністративно-національної території з конституційною назвою „Підкарпатська Русь” під міжнародним контролем ЄС і РФ».
8.Рішення Форуму Русинської громадськості в Мукачеві 7 квітня 2008 г.: «Центральним органам влади реалізувати волю закарпатців, виражену на референдумі 1 грудня 1991 р., і надати нашому регіону законний статус спеціальної самоврядної території, як суб'єкт у складі України»;
9.Рішення 1-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів від 7 червня 2008 г.:
«1. Визнати право відновлення статусу русинського народу Закарпаття-Підкарпатської Русі як нації (у 1918 р.), що самовизначилася, і як суб'єкта міжнародного права з 1919 р., а також його законні інтереси, як дієздатного суб'єкта на «території-країні русинів на південь від Карпат», що входить до складу України з 1991 року лише номінально (з вини останньої).
10. Рішення СОЙМА ПР від 21 червня 2008 року про Конституцію ПР; Пункт 2.: «Підтвердити всі колишні (до 1945 р.) атрибути державності Підкарпатської Русі: а) Герб ; б) Прапор ; в) Гімн Підкарпатської Русі г). та інші (від 22 листопада 1938 р.)».
11. Рішення міжнародної конференції «Права корінного народу в контексті реалій політичних прав підкарпатських русинів». (Свалява 9 серпня 2008 р.) що прийняло юридичну силу після ухвалення цього рішення і Соймом ПР: «Суверенний корінний народ русинського регіону на «території країни русинів на південь від Карпат: володіє, де-юре, невід'ємним правом на територію, землі, ліси, води і надра їх історичного проживання і компактного мешкання, у межах визначених Сен-Жерменським (1919 р.) і Тріанонським (1920 р.) мирними договорами; і заявляє, що будь-які рішення, що відносяться до землі, її надр, лісів, водних ресурсів, з наявними транзитними магістральними продуктопроводами, транзитними лініями ЛЕП, розміщення різних об'єктів, у тому числі і військових, не можуть вступати в законну силу і носити легітимний характер, без безпосередньої участі в їх прийнятті повноважних представників корінного русинського народу Підкарпатської Русі; (Особливо сповіщають русини про цей МВФ, міжнародні банки і фонди від яких українські власті беруть гроші, оформляючи під заставу і русинську нерухомість, і русинські землі)»;
Другий Європéйський Конгрéс Підкарпáтських Русинів об’явив:
1. Оголосити вдячність тимчасовому Уряду Підкарпатської Русі і членам уряду, які зазнали гоніння і репресії від українських властей і спецслужб, подібно як це зазнали репресій Чорі Ю.С., Кампов Ю. та інші русини в важкий радянський період.
2. Жупана Е.Е., Лецовича Л. В., Чорія Ю. С., Кеміня М. Ф., Василя А. Сочку-Боржавіна, Алмашія М. І., Ониська А.Д., о.Димитрія Сидора (православний), о. Стефана Сюч (греко-католик почесними громадянами Підкарпатської Русі з врученням їм відповідних Легітимацій.
Підписали Меморандум 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів
109 делегатів і біля 200 гостей ЕКПР (Копії 300 підписів додаються).
Переклад з русинської на українську. Вірний з оригіналом.
Є.Жупан Д. Сидор. Л. Лецович