ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ І РУСИНСЬКОЇ НАЦІЇ

В газеті “Правозахист” за 15 липня ц.р. стверджувалось, що невігласи заперечують існування національності “русин”, а русинські національні організацію називають “антидержавними сепаратистськими угрупуваннями”. Виявилось, що не тільки невігласи, але й депутати Ужгородської міської ради Павло Федака, Тарас Шляхта та Андрій Федорішко повели себе наче невігласи. Хоча вони грамотні й культурні люди, але поставили під сумнів як історію Закарпаття, так міжнародне право і законодавство України. Лиш би принизити національну честь та гідність корінних закарпатців, які свято зберігають національність “русин” своїх предків.
Як історія України, так історія сусідніх із Закарпаттям країн не знає, аби Закарпаття колись входило до Київської Русі чи князівства Галичина. Навіть в нещодавно написаній і виданій академіками України 2-хтомній академічній “Історії держави і права України” Закарпаття згадується лише з часів його визволення в 1944 р.. Бо Україна до цього часу не мала жодних стосунків із ним . Закарпаття до лютого 1946 р. перебувало в складі інших країн: Угорщині, Австрії, Австро-Угорщині та Чехословаччині. Росія офіційно визнала українську націю тільки в 1917 р., а країни Європи ще пізніше. В той же час Австрія та інша країни Європи офіційно визнали русинську націю в 1948 р., що й було зафіксовано Конституцією Австрії як русинську політичну націю. Цією ж Конституцією Австрії було утворено Русинський національний округ з адміністративним центром в місті Ужгород.
Всупереч цьому факту, депутати П.Федака, Т.Шляхта та А.Федорішко називають всім світом визнану русинську націю “так званою” та вимагають від “Службу Безпеки України” (скорочено – СБУ), притягнути до кримінальної відповідальності громадян русинської національності за те, що вони вважають себе русинами по національності!? З цією метою вони 18 червня 2008 р. на трьох аркушах написали і відправили Президенту України В.Ющенко, прем’єр-міністру Ю.Тимошенко, Голові Верховної Ради А.Яценюку, Генеральному прокурору України О.Медведьку, Голові СБУ В.Наливайченку, начальнику управління СБУ в Закарпатській області Ю.Рахівському та прокурору Закарпатської області Ю.Бенці відповідне звернення. Воно починаться так: “Останнім часом у Закарпатській області продовжують наростати антиукраїнські тенденції, які є частиною плану іноземних спецслужб по ліквідації України як незалежної держави. Незважаючи на заяви та звернення націонал-патріотичних сил краю до Президента України Віктора Ющенко, прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, Голови Верховної Ради Арсенія Яценюка в Закарпатті продовжують свою діяльність антидержавні сепаратистські угрупування т.зв. подкарпатських русинов”. Тобто, П.Федака, Т.Шляхта та А.Федорішко звинувачують своїх земляків русинської національності в співпраці з іноземними спецслужбами та в антидержавній діяльності. В якості доказу цих звинувачень посилаються на те, що 7 червня ц.р. в Мукачеві відбувся “Європейський Конгрес Підкарпатських Русинів”, який звернувся до Європейського Союзу, Чехословаччини та Росії визнати Закарпатську область автономним краєм під назвою Підкарпатська Русь і бути її гарантом на перехідний період, оскільки автономна Підкарпатська Русь в перспективі вступить в Європейський Союз.
Згадані депутати розцінюють цей факт як “систему антиукраїнської, антидержавної діяльності у вигляді роздмухування сепаратизму” і вимагають від (цитую) “Президента України Віктора Ющенка, прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, Генерального прокурора України Олександра Медведька, Голови Служби Безпеки України Валентина Наливайченка негайно втрутитися в ситуацію в Закарпатській області та порушити кримінальну справу за ст. 110 КК України – посягання на територіальну цілісність і недоторканість України”. Лист закінчується погрозами: якщо не буде порушено кримінальну справу проти русинської нації, то П.Федака, Т.Шляхта і А.Федорішко залишають за собою право “повести рішучу боротьбу проти сепаратизму, стати на захист територіальної цілісності України”.
Розумна людина із середньою освітою у наведеному “борцями з сепаратизмом” факті не побачить жодних натяків на те, що русини намагаються відокремити Закарпаття від України та змінити цим територіальну цілісність і кордони України. Але в Києві, а можливо в Ужгороді, державні службовці налякались погроз П.Федаки, Т.Шляхти та А.Федорішко і всупереч статті 4 кримінально-процесуального кодексу (КПК) України порушили проти русинської нації кримінальну справу за ознаками статті 110 кримінального кодексу України. Ця стаття викладена так: “Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій". Хоча ст. 4 КПК України дозволяє порушувати кримінальну справу тільки (цитую) “у випадку виявлення ознак злочину”. То чи є ознаки злочину в діяльності членів русинської національної меншини України та її національних організацій, які зареєстровані місцевими органами Міністерства юстиції України?
Слово “конгрес” від латинського “зустріч”, “збори”. Відповідно до статей 21 та 39 Конституції України, русини мають право на проведення зустрічі, зборів, а відповідно до ст. 26 Конституції іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією та законами України. Оскільки Конституцією та законами України не заборонено русинам, що проживають в сусідніх країнах Європи, брати участь у зборах русинів Закарпаття, то вони взяли в ньому участь, а згаданий конгрес обґрунтовано названо Європейським.
На проведеному 1 грудня 1991 р. Всезакарпатському референдумі було прийнято рішення про повернення Закарпаттю статусу республіки. На підставі незаконного договору СРСР і ЧСР від 29 червня 1945 р. Закарпаття із статусом суверенної республіки було приєднано до України. Відповідно до ст. 1 закону України “Про всеукраїнський і місцеві референдуми”, який відповідає пункту 1 статті 1 Міжнародного пакту “Про громадянські і політичні права”, “рішення, прийняті на референдумі, не потребують будь-якого затвердження державними органами” і вступають в силу після офіційного їх оголошення в пресі. Тобто, прийняте на Всезакарпатському референдумі рішення про повернення Закарпаттю статусу автономної республіки в складі України має силу закону, який органами влади України ігнорується.
Відповідно до статей 15, 21, 24 та 34 Конституції України, всім громадянам України, незалежно від їх національності, гарантується не заборонена Конституцією та законами України свобода політичної діяльності. Так, в ст. 15 сказано: “Суспільне життя в Україні гарантується на засадах ідеологічної багатоманітності і свободі політичної діяльності, яка не заборонена Конституцією і законами України”. В той же час невігласи домагаються, аби всі громадяни дотримувались тої ж політичної ідеології й діяльності, що і політична партія, членами якої вони є. Але відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 10 Європейської Конвенції “Про захист прав людини і основних свобод”, ст. 19 Міжнародної Хартії прав людини (Загальної декларації прав людини) кожна людина має право на свободу безперешкодно дотримуватись своїх поглядів і переконань та їх поширення, якщо вони не заборонені Конституцією чи законом України. Відповідно до ст. 1 згаданого пакту “Про громадянські і політичні права” всі народи мають право на самовизначення. В силу цього права народи (цитую) “вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток”.
Загально відомо навіть учням, що громадянський загал суверенної країни називається народом. Біля мерії Ужгорода і для невігласів встановлено пам’ятник президенту А.Волошину, який в руці тримає “аркуш” із текстом закону про те, що автономна республіка Підкарпатська Русь проголошує себе суверенною республікою. Значить, закарпатці з цього моменту стали народом. Однак сталінський режим ліквідував суверенну республіку закарпатців, але не ліквідував її народ, який і прийняв в 1991 р. на референдумі рішення про відновлення статусу бодай автономної республіки в складі України. Оскільки влада України ігнорує законне волевиявлення народу Закарпаття, то вище згаданий Європейський конгрес і прийняв рішення звернутись до Європейського Союзу та її членів ще до того, як Україна стане членом Європейського Союзу, з метою, аби вони пояснили Україні про необхідність дотримуватись міжнародного права та ст. 1 Конституції про те, що Україна не тільки на словах, а й на ділі має бути правовою державою.
Україна вже десять років поспіль домагається бути членом Євросоюзу. Як тільки вона стане членом Євросоюзу, то і її автономна республіка Підкарпатська Русь автоматично опиниться в складі Євросоюзу. Кожна розумна людина із освітою середньої школи це знає. Всупереч здоровому глузду, згадані депутати розцінюють ці законні і закономірні домагання русинів як “частину плану іноземних спецслужб по ліквідації України”?! Зрозуміло, що з метою розпалювання в українців ворожнечі до русинської нації. Мене дивує, чому вище згаданого не розуміють в Управлінні СБУ в Закарпатській області? Невже його працівники, як в часи сталінського режиму, знову почали керуватись доносами та “телефонним правом”, а не Конституцією та законодавством України? Зокрема, ст. 4 КПК України. Відомо, що в часи сталінського режиму із Криму та Кавказу були виселені національні меншини, а існувавши там автономні республіки ліквідовані. Потім вони були відновлені, окрім Підкарпатської Русі, яка перед війною проголосила суверенітет із президентом А.Волошиним на чолі. Парадокс, Президента А.Волошина визнано, навіть присвоюють йому (посмертно) звання “Герой України”. Але очолюваної А.Волошиним республіки не визнають! В той же час за домагання визнати та відновити цю республіку невігласи та згадані депутати вимагають притягнути до кримінальної відповідальності всю русинську націю! Зрозуміло, що облаштуванням Ужгорода згадані депутати не можуть похвалитись, а попіариться дуже хочеться. Тому й написали згадане звернення. Але в Управлінні СБУ в Закарпатській області працюють не піаристи, а нібито відповідальні і юридично грамотні люди. Тому мене дивує факт порушення кримінальної справи проти лідерів русинського движенія за офіційне визнання Україною русинської національної меншини та автономності Закарпаття. Хіба це не відверте порушення прав людини, нації і національної меншини?

Петро Годьмаш, адвокат за професією.