Отправлено: 15.10.08 22:13. Заголовок: Олег ГАВАШІ: `Досягнення, які маємо, – результат праці всіх закарпатців`

Олег ГАВАШІ: `Досягнення, які маємо, – результат праці всіх закарпатців`


Три роки в часовому вимірі – це мить. Три роки у вимірі українського політикуму – це ціла віха, яка вміщує зміну трьох урядів, трьох парламентів і виборчі епопеї: дві – до парламенту та одну – до органів місцевого самоврядування. Скільки за цей час змінилось керівників областей, взагалі досить важко підрахувати. Серед `старожилів`-губернаторів лише четверо, котрі працюють з лютого 2005 року, – це очільники Вінниччини, Харківщини, Херсонщини і Черкащини. 7 жовтня до них приєднався і голова Закарпатської облдержадмі-ністрації Олег Гаваші, бо саме цього дня виповнилося три роки з часу призначення його керівником Закарпаття.

До слова, Олегу Гаваші на-разі залишилось зовсім небагато, щоб наздогнати основного свого `кон-курента` по `губернаторському стажу` – Сергія Устича, який у 90-х роках керував областю 3 роки, 9 місяців і 25 днів. Після Сергія Івановича область очолювали три голови облдержадміністрацій – Геннадій Москаль (рік, 3 місяці і 26 днів), Іван Різак (2 р., 3 м. і 24 дні) та Віктор Балога, який двічі ставав головою ОДА (у 1999– 2001 рр. та 2005 р.).

Олег Гаваші в керівництві областю став аж ніяк не новою людиною. За 31 рік загального трудового стажу та понад десятиріччя державної служби він пройшов шлях від учителя-математика, директора школи до голови райдержадміністрації, першого заступника голови облдержадміністрації. Тож чого-чого, а управлінського досвіду йому не позичати. Якщо коротко охарактеризувати Гаваші-керівника, то насамперед слід відзначити математичний склад його розуму: вміє чітко прораховувати перспективу, керується принципом – у важливій справі другорядних деталей не буває. Принциповий, у відстоюванні інтересів краю `б’ється` до останнього – неодноразово виступав з аргументованою критикою уряду, вимагаючи вирішення проблемних для області питань.


`УКРАЇНСЬКИМ ПОЛІТИКАМ ТРЕБА КОНСОЛІДУВАТИСЬ

НЕ ПРОТИ КОГОСЬ, А ЗАРАДИ ПРОДУКТИВНОЇ РОБОТИ`


– Олеже Олодаровичу, почнемо із того, що зараз турбує кожного українця. У країні загострюється політична криза, і вона впливає на діяльність всієї владної вертикалі. Як відображається ця ситуація безпосередньо на областях? Якою є Ваша думка з приводу цих подій?

– Цьогорічна політична криза, мені дуже нагадує події річної давнини. Навесні минулого року ми вже спостерігали за ситуацією, коли купка політиків захотіла самостійно вирішувати подальшу долю країни. Паралелі між тими подіями і нинішніми більш ніж очевидні – як і тоді, у Верховній Раді об’єдналися сили, які більш ніж 300 голосами на власний розсуд хочуть „перекроїти” Основний Закон, прагнуть перерозподілити посади в країні, намагаються всіляко нівелювати повноваження Президента держави. На мій погляд, те, що з початку вересня відбувається у Верховній Раді, можна характеризувати не просто як політична криза, це забіг за корпоративними інтересами, переможець яких хоче отримати абсолютну владу.

Однозначно можна говорити про те, що політичний конфлікт буде поширюватися і на регіони. Криза матиме вплив і на економічну ситуацію, адже економіка країни здатна розвиватися лише за умов стабільної політичної ситуації. Перипетії в парламенті можуть тимчасово „охолодити” інвестиційні інтереси іноземців. Закарпаття, де на підприємствах з іноземними інвестиціями працює кожен четвертий житель області, може на собі відчути негативні наслідки нестабільності в країні

– Який вихід із ситуації Вам бачиться?

– На початку вересня дві політичні сили завдали чергового удару по повноваженнях Президента, затвердивши у парламенті позаправові зміни до принципів функціонування держави. Своїми діями представники БЮТу та Партії регіонів порушують фундаментальний принцип демократії – розподіл і взаємний контроль трьох гілок влади. Йдучи минулого року на вибори, ці партії обіцяли людям зовсім іншого – поліпшення добробуту, стабільний розвиток держави. Хіба цим вони нині займаються?

Об’єднання політиків навколо основних потреб українського суспільства означить спільні точки дотику. У будь-якому випадку треба консолідуватися не проти когось, а заради продуктивної роботи. Переконаний, інституцією для встановлення політичної стабільності наразі є інститут Президента. Віктор Ющенко як гарант Конституції наділений повноваженнями, які здатен використати для припинення спроб нав’язати країні авторитарні методи правління та антидержавницький курс. Влада Глави держави є інструментом для врегулювання правового поля і повернення політичних процесів до базових принципів демократії.

– За останні три роки змінились три уряди. За якого уряду Вам працювалось найкомфортніше?

– Ситуація з частими змінами уряду, без сумніву, не сприяє економічному поступу країни. Кожен керівник Кабінету Міністрів, прийшовши до влади, намагається встановити свої правила гри. Одночасно переглядається і стратегія розвитку держави, вирішення ключових питань. Така безсистемність, звісно, вносить і свої деструктивні корективи в роботу на місцях.

Відверто кажучи, найкращого розуміння з боку Києва ми відчували за уряду Юрія Єханурова. Хоча цей Кабінет Міністрів чимало політологів і називали технічним, стиль роботи тієї команди дозволив їй дистанціюватися від політики, всю увагу приділивши вирішенню економічних проблем. Закарпатцям цей уряд запам’ятався тим, що ним було прийнято стратегічну програму – захисту населених пунктів краю від ймовірних паводків. Ефект від її реалізації під час липневої стихії відчули мешканці понад 60 сіл Закарпаття, які вдалося вберегти від руйнівної дії води.

Цього ж, на жаль, не можу сказати про два наступні уряди. В недавньому ідеологічні опоненти Віктор Янукович та Юлія Тимошенко занадто схоже діяли при вирішенні тих чи інших проблем. Перший намагався більше преференцій надати тим чи іншим регіонам держави, ігноруючи потреби інших областей. Друга займається безперервним піаром, дешевим популізмом, так і не зробивши реальних кроків до системних змін в економіці. Нинішній уряд щороку пропонує нам `проїсти` гроші чергового бюджету. На жаль, останні два уряди ставили вузькопартійні інтереси вище державних. Хіба можливо комфортно працювати за таких умов?

– Ви вже не перший рік у владі, займали різні посади. З досвіду роботи з різними урядовцями, керівниками відомств, у чому найбільша проблема – в особистостях кожного конкретного керівника чи в недосконалості системи взаємодії регіонів і центру загалом?

– Існуючу модель взаємовідносин `регіони – центр` однозначно потрібно змінювати. Наразі принципи місцевого самоврядування носять декларативний характер. Права територіальних громад потрібно розширювати у відповідності до європейських стандартів. Не може існувати така практика, яка є на сьогодні, коли регіони `вибивають` з Києва кожну копійку на ті чи інші важливі соціальні проекти.

У Європі принцип регіоналізму реалізується знизу і суть його полягає в пошуку оптимальних механізмів участі регіонів у загальнодержавних процесах. Зрозуміло, що при нинішній економічні ситуації рівень вкладу Закарпатської та, наприклад, Донецької областей в загальний добробут країни буде різнитися. Саме тому мають бути розроблені загальнодержавні програми, які покликані вирівнювати розвиток регіонів. Якщо в нинішній ситуації в економічному плані домінують області з розвинутою важкою промисловістю, то в нас є інша стратегічна перевага – природні багатства, і завдяки туристичному зиску від них ми в майбутньому зможемо теж вийти на передові позиції у країні.

Створюючи умови для саморозвитку, держава тим самим може надати регіонам імпульси до зростання.