Уповноваженому Верховної ради України з прав людини Н.І. Карпачовій

Шановна Ніно Іванівно!

Інформуємо Вас, що Закарпатське Народне Об’єднання (ЗНО-СубКарпатія), засноване в 1993 році з метою задоволення та захисту своїх соціальних, економічних, національно-культурних та інших інтересів, відновило активність у 2007 р. Основну мету і стратегічне завдання на нинішньому етапі визначила звітно-виборна конференція ЗНО 5 травня минулого року. Це – об’єднання зусиль регіональних і державно-патріотичних сил для вирішення політичних, соціальних і гуманітарних проблем Закарпаття у конструктивній співпраці з органами влади та у відповідності з чинним законодавством і міжнародно-правовими актами, реалізація права жителів Закарпаття на демократичне самоврядування, юридичною базою якого є результат обласного референдуму 1 грудня 1991 року.
На сьогодні ЗНО-СубКарпатія об’єднує 14 русинських організацій, в т.ч. асоціацію "Сойм підкарпатських русинів", 32 обласні громадські, національно-культурні об’єднання інших національностей – угорців, словаків, чехів, болгар, німців, росіян, українців, білорусів, арм’ян та ін. На договірній основі про спільну політичну і громадську діяльність ЗНО-СубКарпатія співпрацьовує з обласними комітетами КПУ, Соціалістичної, Української Селянської демократичної партії, Партії регіонів та ін.
Діяльність керівних органів та міськрайонних структур базується на суворому дотриманні відповідних положень Конституції України, Законів України про об’єднання громадян, місцеве самоврядування, національні меншини, органи самоорганізації населення, а також міжнародних правових актів ООН, зокрема, Резолюції Комітету по ліквідації расової дискримінації від 18 серпня 2006 року та Генеральної Асамблеї ООН про права корінних народів, прийнятої в минулому році.
На протязі останнього десятиріччя ЗНО-СубКарпатія працює над вирішенням двох взаємозв’язаних важливих проблем:
1. Визнання і відродження підкарпаторусинського народу, що відповідає Закону України "Про національні меншини в Україні", стаття 11. "Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається" та Статті 6. "Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію"
2. Реалізація результатів двоєдиного референдуму 1 грудня 1991 року, за якими 92,4% виборців висловились за незалежність України, а 78,2% за статус Закарпаття як "спеціальної самоврядної території як суб’єкт в складі України із занесенням до Конституції України і невходження до будь-яких інших адміністративно-територіальних утворень". Нагадаємо, що формулювання другого питання референдуму було прийнято сесією Закарпатської обласної ради, в роботі якої брав участь Л.М. Кравчук як голова президії ВР, а потім перший Президент України, з яким воно і було погоджено. Результати референдуму затверджені сесією обласної ради в 1992 році.
ЗНО-СубКарпатія, відстоюючи інтереси корінного підкарпаторусинського народу, бере до уваги той факт, що згідно державного перепису населення 2001 року понад 10 тис. громадян відстояли свою предківську русинську національність в умовах адміністративного тиску, повсюдного заперечення відповідно національності "русин" "проінструктованими" обліковцями. А інші, вище 700 тисяч чол. реальної змоги самоідентифікуватися не мали.
Реально, згідно анкетування та усних заяв можна зробити висновок, що на сьогодні із 1 млн. 250 тис. чол. свою предківську русинську національність усвідомлюють вище 70% дорослого населення краю, як і за переписами 1921р. і 1941 р. Тому рішення обласної ради 2003 та 2007 р. про визнання національності "русин" знайшли широку підтримку не тільки підкарпатських русинів, але й інших національних меншин краю.
Однак, органи центральної влади та інші структури на місцях вдаються до перекручень національних реальностей у Закарпатті, приписуючи його жителям міфічний сепаратизм, "посягання на територіальну цілісність України", в той час, таких дій не було і не є. Так, у жовтні 1996 р., замість введення результатів регіонального реферндума 1 грудня 1991 року в Конституцію, Державний комітет України у справах національностей та міграції за дорученням тодішнього Кабінету міністрів України прийняв злочинний "План заходів щодо розв’язання проблем українців-русинів", виконання яких доручено 14 міністерствам і відомствам (СБУ, МВС, Міністерствам освіти, культури, юстиції, статистики, закордонних справ, Національній академії наук України, Закарпатській обласній держадміністрації та іншим). Усіх зобов’язано «зміцнювати українськість» в краї кадрами з інших регіонів. Засобами масової інформації масово тиражуется негативне трактування русинської проблеми і глушиться будь-який голос на захист прав жителів краю. Цей злочинний «План-заходів» діє уже 12 рік, причому на фоні зруйнованої економіки області, з одночасним переміщенням в Київ, Львів управлінських інституцій прибуткових організацій, породжуючи масове безробіття закарпатців. На 750 тис. працездатних в області нараховується лише 220-230 тис. робочих місць. Більше 300 тис., в основному русини, через антинародну політику влади вимушені шукати засоби для виживання за межами регіону і держави. Неконтрольована міграція привдить до гуманірної катастрофи в краї: за півстоліття кількість населення подвоїлась і сьогодні Закарпаття найбільш густозаселений регіон в Європі – 240 чол. на 1 кв. км сільгоспугідь.
Дія "Плану заходів..." відчувається особливо в даний період. Управлінням СБУ в Закарпатській області відкрито "кримінальну справу по факту" №499, за якою без будь-яких правових доведень викликаються на допити десятки русинських активістів, в т.ч. й ЗНО-СубКарпатія, з метою фабрикації "сепаратизму в Закарпатті",, якого як і раніше, так і сьогодні не існує. нинішні закарпатці дотримуються предківської поваги до законів, які мають бути одинаковими для всіх.
Далі. Голова ЗНО-СубКарпатія Микола Буряк, нещодавно був викликаний до Головного управління юстиції в Закарпатській області для вручення наказу №411/01.08. "Про винесення попередження Закарпатському Народному Об’єднанню (ЗНО-СубКарпатія)" про недопущення порушень законодавства, яких фактично не було.
Усе це свідчить про те, що злочинні заходи за названим "Планом..." здійснюється безпідставно і ведуть до повного етноциду і геноциду підкарпатських русинів - древнього слов’янського народу на своїй історичній землі, з своєю історичною пам’яттю, масовою народною культурою, законослухняністю і компактністю проживання.
Усякі наші звернення до центральних органів влади, задіяним до виконання цього злочинного "Плану заходів..." відкидаються з формально-бюрократичними відписками. Ненависть до підкарпатських русинів, як і до інших народів, ініційована крайніми націоналістами, які видаючи себе за героїв визвольних змагань", використовують етнополітику в своїх егоїстичних інтересах, на шкоду Україні. Саме їхніми діями створюється міжнаціональна напруга серед усього поліетнічного українського народу. До того ж вони мають своїх прибічників – місцевих кар’єристів, перевертнів-антирусинів.
У зв’язку з цим, многочестована Ніно Іванівно, звертаємося до Вас і просимо направити Подання Генеральній прокуратурі про захист честі і гідності підкарпатських русинів та кримінальну відповідальність владних посадових осіб за порушення Конституції України, українського законодавства та міжнародних правових актів у сфері міжнаціональних відносин.

З повагою,
Голова Закарпатського Народного Об’єднання (ЗНО-СубКарпатія) М. Буряк.
Голова Асоціації СОЙМУ ПР Д. Сидор.
Керівник Секретаріату ЗНО-СубКаратія М. Шарга.