Форум Подкарпатской Руси. Официальные заявления и мнения.

У Посольстві України делегація русинів США була прийнята Радником Посольства Олександром Александровичем. За останні три роки це треті відвідини американцями русинського походження української амбасади у Сполучених Штатах. Делегація висловила невдоволення фактом неотримання відповіді на питання чи «План заходів щодо вирішення проблеми українців-русинів» 1996 року все ще залишається в силі. Відбулася також досить інтенсивна розмова з приводу недавніх суперечливих дій України у справі визнання русинів окремою національністю.

Протягом останніх сімнадцяти років Україна є незалежною державою. За цей час вона запровадила багато демократичних перетворень, що принесли в Центральну та Східну Європу Революцію 1989 року та розпад Радянського Союзу. Одне питання є болючою суперечністю цим демократичним процесам. На противагу своїм сусідам – Польщі, Словаччині, Угорщині та Румунії, а також Чеській Республіці та Сербії – Україна відмовляється визнати русинів (карпаторусинів) окремим народом. Така політика являє собою елементарне порушення прав людини.

Протягом усіх сімнадцяти років уряд України відкидає усі вимоги визнання русинів (карпаторусинів). Ці вимоги здійснювалися в різних формах, а саме: (1) численні запити русинських громадсько-культурних організацій Закарпаття, що надсилалися на адресу Верховної Ради та Уряду України; (2) кілька запитів демократично обраної обласної ради Закарпаття, включаючи прийняття 7 березня 2007 року абсолютною більшістю голосів (71 проти 2) рішення про визнання русинів національністю на території Закарпаття; (3) Подання Уповноваженої з прав людини в Україні Н. Карпачової від 17 січня 2007 року про відновлення національної категорії «русин». Уряд України та Верховна Рада не прийняли до уваги жодної з цих законних вимог, натомість доручивши Міністерству юстиції України знайти «юридичні» підстави для своїх дій.

Востаннє Міністерство юстиції висловило свою позицію в листі до Секретаріату Президента України В. Ющенка від 6 березня 2008 року, що рясніє внутрішніми суперечностями. Наприклад, у листі стверджується, що кожен громадянин України має право на свою власну національну самоідентифікацію. У листі також стверджується, що існування нації (лист сплутує терміни «нація», «національність» та «національна меншина») не може диктуватися органами влади, ні державними, ні місцевими.

Тут починається низка суперечностей. Міністерство юстиції стверджує, що Україна ніколи не відкидала існування етнічної групи під назвою русини, уважно уникаючи самого питання про русинів як окрему національність. Незважаючи на те, що органи влади не можуть вирішувати питання існування національностей, Міністерство юстиції знаходить підстави для державної політики, цитуючи листа Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Національної академії наук України, який знаходиться на бюджеті держави. У листі інституту, датованому 29 лютого 2008 року, стверджується, що «русини є органічною складовою української нації», тобто її «субетнос», або «етнографічна група».

Міністерство юстиції також вказує на те, що не існує «офіційного переліку національностей України». Однак воно погоджується з фактом існування такого переліку для перепису населення 2001 року. Оскільки русини класифікуються державним органом (Національною академією наук України) як етнографічна група, то вони не ввійшли до переліку 130 національностей та народностей, опублікованому Державним комітетом статистики України.
Таким чином, всупереч праву кожного громадянина визначати свою національну самоідентифікацію, владні структури України класифікують русинів таким чином, що вони не існують.
http://www.ua-reporter.com/novosti/31680/