Журнал “Фокус” з таємничим посиланням на джерела, близькі до Генштабу, в останньому номері опублікував чотири потенційно можливі сценарії військових конфліктів за участю України. Гхм… Випередили… Сам думав щось подібне написати… Ну гаразд – тоді прокоментую їхнє і запропоную свої варіації. Отже, під катом – карти та сценарії “Фокуса” + мої коментарі. Попереджаю – мої оцінки суто суб’єктивні й ґрунтуються на звичайних спостереженнях та примітивному аналізі. Я не стверджую, що вони гарантовано вірні, доступу ж до держтаємниць та звітів Генвійськінспекції при МО я не маю. Якщо буде написано не дуже чітко чи логічно – не судіть надто суворо просто у мене розколюється голова і болить зуб ;)
Перш за все, відзначу, що в усіх сценаріях ми “білі й пухнасті”TM - нападають на нас. Що ж, Генштабу видніше… Хоча мене, як прихильника києвоцентричної імперії, така беззубість ображає, мусить бути у цих військових хоч краплина здорового імперіалізму, а не тільки вміння брязкати острогами по паркету…
Наступний цікавий момент – в усіх чотирьох сценаріях основна ставка з українського боку робиться на сили спеціального призначення. Я не вчився військовій справі належним чином (як цього вимагав Володимир Ілліч), але мені здається це неправильним: такі підрозділи можуть завдавати голкових ударів, шарпати тили, знищувати окремі штаби та ракетно-пускові установки, захоплювати вузли зв’язку і т.п. Автори ж “фокусного” матеріалу припускають, що спецназ кинуть в бій чи не як просту піхоту – під танки, в чисте поле. А це неприпустимо – все рівно, що ноутбуками вулицю замітати. Реальний же стан звичайних військ – танкістів, мотострілків, артилеристів – вкрай низький (нормальна техніка давно не закупалася й не оновлювалася, про системи зв’язку та сповіщення вже й мовчу), авіації – однієї з головних сил в сучасній війні – у нас, імхо, нема (той літачок, на якому прокатали Верховного Головнокомандувача, не враховуємо). Про флот взагалі мовчу. Рівень матеріального забезпечення офіцерського та сержантського складу такий, що в разі війни воюватимуть справді патріоти – інші просто не вважатимуть за потрібне брати до рук зброю через ті копійки, які отримують і через житло, якого не побачать навіть їхні внуки.
Крім того, оскільки минулого року я в цій, спецназівській, темі трохи покопирсався (френди можуть прочитати моє відповідне дослідження про українській спецназ “Останній бастіон”), то хочу зробити наступні ремарки.
Перша: наш спецназ зараз більше тренують для поліційних цілей, а не мілітарних – для участі в операціях ООН і НАТО, а не для повноцінної війни (простіше кажучи – наших спецназівців вчать захоплювати адмінбудівлі, розганяти маніфестації та супроводжувати конвої, а от чи зможуть вони захопити ракетну шахту або ворожий штаб?.. Я не принижую рівень їх майстерності, але тренують їх все більше не на те).
Друга: через бардак і халатність командування навіть ці підрозділи зазнають істотних втрат в бойових умовах (досить подивитися на іракській досвід та останні події в Митровіце), а отже не можуть зіграти на повну.
Третя: спецназу то в нас не дуже й лишилося – постійне перебазування заради ласих шматочків землі (як це сталося з морським спецназом ГУР з о. Первомайського), перманентне скорочення (замість двох повноцінних бригад морської піхоти зараз в нас один батальйон лишився), зміна підвідомчості (замість колишніх двох гірськострілецьких бригад Нацгвардії у нас зараз один гірськострілецький батальйон у складі ВВ МВС) етс. призвели до того, що серйозних мускулів (крім, хіба що, підрозділів аеромобільних військ та нечисленного прикордонного спецназу) у нас і немає.
Тепер щодо сценаріїв. Ось легенда до карт:
Мій коментар Теоретично можливо, хоча, імхо, й малоймовірне. Але для цього треба, щоб у вказаних сусідніх державах прийшли до влади націонал-популістські сили, які б грали на історичних спогадах та ностальгії за втраченими землями і не зупинялися перед величезними матеріальними витратами на агресію. Думаю, це не дуже можливе. Крім того, сумніваюся, щоб усі три держави виступили одночасно. Поговоримо про них окремо:
1) Польща – ця теоретично може. Збройні сили достатньо сильні, ностальгія за “кресами” присутня.
Мінуси для неї: відсутні місцеві етнічні поляки, на яких можна було б опертися, можливий тиск з боку ЄС, на території нашого Західного оперативного командування розташовані кілька все ще сильних військових частин, існує потенційно велика база для розгортання українського партизанського руху, велика вартість такої операції.
Сценарій: отримання потайки згоди з боку НАТО та/або ЄС, оголошення про введення “обмеженого миротворчого контингенту для захисту прав людини та національних меншин” (влаштувати місцеві безлади не так вже й складно, можна ще вибухи на газо/нафтопроводах, сказати, що в Карпатах – табори “Аль-Каїди” етс.), створення підконтрольного колабораціоністського уряду фіктивної держави – скажімо “ЗУНР” (тут треба буде попередньо найти серед місцевих політиків тих, хто погодиться стати квіслінгом), взяття під контроль (десанти? + попереднє просочування невеликих підрозділів спецназу?) Львова, Івано-Франківська, Тернополя, вузлових станцій – Ковеля, Стрия, Здолбуніва, карпатських перевалів, нафто-, газо- та електропроводів, кордону по Збручу та Західному Бугу (решту території хай контролюють колабораціоністські міліційні підрозділи). Далі – питання часу. Якщо ЄС та США підтримають створення “ЗУНР”, то окупаційні війська зможуть там лишитися на формально законних підставах…
Наслідки для нас: імхо, наші війська зможуть відбити цей напад (питання – як зашвидко) + висока ймовірність саботажу з боку частини місцевого населення. Крім того, якщо попросити допомоги в Білорусі, яка б завдала удару з півночі по наступаючим окупаційним військам (без входження на територію самої Польщі), то відбили б напад досить швидко.
2) Словаччина – ця не нападе ;) Вона заслаба і замала. Їй би свої кордони вберегти. + вона не має історичних претензій на Закарпаття.
3) Угорщина – ця теоретично може. Тим більше, що є достатньо етнічних угорців в Закарпатті, яких можна “прийти захищати” (з іншого боку – відсутні серйозні структури, на які можна опертися у створенні нової влади + надто високий процент осіб похилого віку). Мінуси – та ж висока собівартість, ймовірність певного саботажу та диверсій з боку неугорського населення, можливий тиск з боку ЄС. Однак війська навряд чи просунуться далі лінії, визначеної Віденським арбітражем 1938 р. (хоча Хуст вони б теж могли спробувати відтяпати) – далі починаються гори, в яких немає нічого цікавого з економічної точки зору. Зважаючи на те, до чого довели нашу армію, угорці б взяли під контроль Закарпаття (аж до перевалів) досить швидко, можливо теж спробували б створити колабораційний уряд. Але з підходом наших військ з-за Карпат, їм довелось би відступати на ту таки лінію 1938 р. і вимагати від ЄС визнати право на приєднання цих районів до Угорщини. Далі буде – у кого нерви сильніші й більше патріотизму – в Києві чи Будапешті.
Мій коментар Можливий варіант, хоча, імхо, й дуже малоймовірний (який там може для них бути матеріальний інтерес? Військове майно та бази радянських часів вже застаріле; те, що могли з землі та нерухомості, російські компанії вже й так купили). Передумова – реальні утиски російськомовного населення, зростання кримськотатарського націоналізму. Думаю, що Крим російські війська зможуть взяти під контроль досить швидко. Зважаючи на те, що в Криму у нас переважно частини ВВ МВС, а не ЗС (на флот, як вже казав, надій мало, бо він у нас тільки для парадів, імхо), поважного опору вони не зустрінуть. Тут більше зіграє психологічний фактор – чи готові українські війська воювати проти них. Можливо, що російський десант обмежиться тільки портовими містами, без занурення вглиб півострова, де проти нього можуть почати диверсії та саботаж кримські татари. Тут вже, безумовно, втрутяться ЄС і США. Зрештою, долю цього сценарію визначатимуть однозначно дипломати. Росія то війська виведе, але збереже право на перебування РФ і отримає чіткі гарантії для російськомовного населення. Буде повільнотліючий конфлікт й далі…
Мій коментар Можливий варіант. Якщо в Румунії до влади прийдуть радикали, які будуть й далі вимагати Романію Маре, то їх і гнів НАТО чи ЄС не зупинить. Тим більше, що є потенційна база з етнічних румунів. Думаю, що перемогти потенційно ми можемо, але буде дуже складно – військ там небагато, поки перекинуть румуни вже окопаються… Надію на те, що Брюссель таки натисне на румунів + партизанський рух + на дії авіації. Хоча, не виключено, що о. Зміїний та дельту Дунаю нам так і не віддадуть. Тут вже доведеться повоювати по справжньому. Крім того, мене непокоїть як діятиме Молдова – чи не вдарить з братських почуттів до Бухаресту нам в спину… Вихід – накопичувати сили, воювати по справжньому (включно з авіаударами по нафтопромислам й золотим шахтам на території самої Румунії), пообіцяти в обмін на військову допомогу о. Зміїний Греції (там ж могила Ахіллеса)… Виграти то виграємо, але от якою ціною…
Мій коментар Дуже можливий варіант… Але не зараз – орієнтовно у році так 2015… Коли особливо гостро стоятиме питання продовжувати чи ні перебування ЧФ РФ у Криму, а кількість кримськотатарської молоді, здатної носити зброю досягне критичної межі. Тоді кримські татари можуть влаштувати заворушення, а коли проллється кров, піти косівським сценарієм – заявити про порушення прав людини і бажання створити власну державу. Тоді турецька армія зможе прийти як “миротворець” (такий варіант сподобався б Заходу…). Туркам ми б явно програвали (див. другий коментар щодо наших сил на півострові)… Тут вже так чи інакше, доведеться просити підтримки в Росії (питання в тому чи вона її надасть з огляду на позицію ЄС і США чи обмежиться вивозом своїх громадян). Навіть якось і не хочеться оцінювати наші шанси в цьому…
Замість післямови А насправді все буде значно банальніше - буде традиційний варіант: нас зрадять свої ж... Обміняють тихенько на якісь преференції для себе і свого бізнесу... Продадуть зброю і солярку нашим же ворогам, будуть обіцяти звернутися до ЄС, НАТО, Москви, Юпітера і сузір"я Тау-Кіта, закликатимуть "повторити подвиг...", битимуть себе п"яткою в груди... І зрадять, як це вже не раз було... І знову страждатимуть прості люди... Колись Корчинський сказав (цитую приблизно): "Якщо по Хрещатику підуть російські танки, завжди знайдуться ті, хто замішуватимуть у підвалах напалм, але скількинаважаться виступити проти, якщо синьо-жовтий прапор з Верховної Ради зриватиме міліціонер Печерського райвідділу?"
http://joanerges.livejournal.com/431974.html
- участник сейчас на форуме
- участник вне форума