Форум Подкарпатской Руси. Официальные заявления и мнения.

Агафія Химич. "Українство на Закарпатті ─ це вірус, що потрапив сюди (в Зака-рпаття) наприкінці 19 століття з Галичини, зараженої цим вірусом від поляків та авс-трійців який заразив українством і карпатських русинів."Або про те, чим розродився сайт неокомуністичної укроНеправди. https://www.pravda.com.ua/articles/2020/11/11/7273111/

Що треба мати ввиду в загальному про віруси!
Сповістили мене вчора, що неокомуністична укроНеправда знову розродилася львівсько-антиза-карпатським анти русинським блефом. Починається він з такої цілком наукової для мене цитати: "Українство на Закарпатті ─ це вірус, що потрапив сюди (в За-карпаття) наприкінці 19 століття з Галичини і заразив русинів". Цю фразу автор тараненко вклав в уста придуманому ним «випадковому попутнику у потязі Львів ─ Ужгород». Взя-вши за основу цю коронну його фразу, бо вся стаття його – чисті фейкия, - я і пропоную в своїй публікації сказати пару слів про дійсно виведенив етно-лабораторії «вірус українст-ва», який спершу потрапив на польську Галичину, а з неї й заразив заплановано і всю Ма-лу Русь - Малоросію.
Однак, цю публікацію спонукала нас написати не лиш ця пісненька писанина яко-гось мало відомого тараненка-галичанина, а моє бажання ще раз подати подібним галиць-ким незнайкам урок лікбеза по історії УРСР, їхньої наповненої міфами Галичини та нена-висної їм до сьогодні демократичної Підкарпатської Русі, яка з 1946 року зявилася під сталінсько-більшовицьким комуністично-українським терміном «Закарпатська область», за Карпатами, чи, точніше, під Капратами.
Саме сюди, в русинську демократичну державу Підкарпатську Русь, декілька тисяч гали-чан-нелегалів з Польщі, покинувши свою рідну польську материнську державу, де україн-ству поляки дали смертельний бій, перейшли нелегально кордон Чехословаччини восени 1938 року на виконання тайної Берлінської операції «Грюн» (Операция «Грюн». Абвер — Карпатская Украина https://karpatskaukraina.home.blog/ ).
Зробив цей заклик нелегалів з Польщі і профінансував його Абвер - спецслужби Берліна, щоб склепати на замовлення Гітлера політичну забаву - двогодинну міфічну Кар-патську Україну.
Автор цього опусу, сам цього не второпавши, підтвердивши нам, що саме цим «ві-русом українства» 150 років тому вже наповнені були публікації та плани панів-поляків та німців-австрійців на Галичині. За останні 150 літ зявилися сотні наукових досліджень про цілеспрямоване занесення австрійсько-польського «вірусу українства» спершу саме на Галичину, а черех неї і на всю Малу Русь та Підкарпатську Русь.
Знову повторюся, що національна республіка Підкарпатська Русь, як Автономна частина федеративної ЧСР, отримала саме сталінську назву «Закарпатська область» лише 21 січня 1946 року, внаслідок анексії комуністичною Радянською Україною чужої для неї чехословацької території, дружньої на той час держави для СРСР-УРСР.
Однак є вже доконаним той факт, (а це визнають і русини Закарпаття), що галиць-ко-руський народ Галичини, ніколи не будучи українським, після 150 річних над ним авс-трійсько-польських експериментів з прищепленням їм «віруса українства», дійсно став самий самісінький український з про німецьким закликом «Україна понад усе!».
Також всім відомо, що хоч Православна Галичина сама остання зламалася під на-валою Брестської західно-руської унії, але сьогодні вона стала самою фанатично уніатсь-ким єзуїтським регіоном, що формує ідеологію всій Україні. Уже відкрито веде війну з Православям, формуючи групи та загони по захвату православних храмів в Україні під видом фашиствуючих молодчиків-націоналістів нацистів в масках. Жахи нападу уніатів на дім та вагончик православної громади в галицькому Золочеві підтвердили про повний занепад законності та людяності в цьому Богом забутому галицькому місті.

В часи державного атеїзму пропагандисти видумували такого собі
дідика-бога на хмарках і всіляко доказували що «того бога нема».
Подібно їм, галичанин А, Тараненко, отримавши напевно замовлення від спецс-лужб надряпати анти закарпатську статтю, придумав собі для цього співбесідника, вклав-ши в уста своєму міфові потрібні висловлювання, став саме з ним і вести свій надуманий примітивний діалог. Причому автор не проявив поваги до історії, до науки, до честі гро-мадян України, а в звичному сбушно-галицькому порушенню гідності людей, намазав свою примітивну горе-публікацію з духом безкарності своєї примітивної писанини на те-ренах укроНепрпавди.
Починає він з такої цілком наукової цитати: "Українство на Закарпатті ─ це вірус, що потрапив сюди (в Закарпаття) наприкінці 19 століття з Галичини і заразив русинів", ─ каже його придуманий ним випадковий попутник у потязі Львів ─ Ужгород.
Цим автор захотів свідомо приховати той факт, що саме його, автора вираз «вірус українства» попав спершу 150 років тому на історичну руську Галичину з Астрії та Поль-щі і ту, як в етно-лабораторії, шляхом етно-інженерії, заразив «вірусом українства» гали-цьких русинів та дав плодовиті сходи у виді галицького сепаратизму, фанатичного лока-льно національного уніатства, бурної несамовитої русофобії та самим руйнівним троянсь-ким анти руським конем в тілі цілої Малої Русі. Як висловлювалися пани польські, якщо галицькі руські не хочуть бути поляками, то ж не сміють вже й бути руськими-русинами, а шляхом насильницьким шляхом зараження «вірусом українства» стати українцями.
За 150 років відкритої етно роботи австрійців та поляків над цим галицьким анкла-вом прийшов певний успіх. Якщо раніше цей спольщений до крайності регіон став лиш з 1939 року самим радянсько-українським, то нині він саий український над українським.
Показово, що в час 2-ї Світової війни неоукраїнці Галичини уже продемонстрували здатність до етнічних чисток сотень тисяч поляків, євреїв, русинів, русских, білорусів та саме і українців, які не хотіли приймати їх нацизм і фашизм. І ця ненависть жива й до сьо-годні, хоча стримується поки що законодавством, та східними областями України.

Фанатизм неонацистів проявився саме після 2014 року. Саме в Львьві заговорили про важкий радянський спадок для України у виді заводів, фабрик, електростанцій, війсь-кової зброї, приєднанням нових територій, що стало «тяготити» галичан та інших свідо-мих. Ще більше вони, галицькі свідоміти, сталися перейматися тим спадком, що комуніс-тично-більшовицька Радянська Україна, яка перетворилася на грубого анексанта чужих територій, і залишила в спадок Україні цілі чужі анклави, які радянська влада насильни-цьким шляхом українузвала. Так, в 1939 році УРСР розширилася за рахунок польської Га-личини, в 1940 році – румунської Буковини, 1945 році – чехословацької Підкарпатської Русі, в 1954 – Криму. За це вона, УРСР, і стала «комуністично зборною» – соборною.
Вся мазанина автора цієї статі – антинаукової писанини - нагадує нам його ж сло-вами: «казан с булькотючою юшкою... зі смаком то українського борщу, то російських щів, то угорського гуляша, то чеської часникової полівки». На більше львівсько-націоналістичні автори не тягнуть, а лиш булькають недомовками та примітивними фан-тазіями. Жаль, що пан Фенич у захваті від цієї писанини нижче плінтусу.
Всі вже бачать, як с 2014 року галичани стали дуже перейматися більшовицьким спадком у виді договору Рібентропа-Молотова 1939 року, з приєднанням їхньої польської Галичини до УРСР. А опосередковано галичани переймаються також радянським спадком в приєднанні румунської Буковини в 1940 році, а в 1946 році анексією республіки Підкарпатська Русь, як частини федеративної Чехословаччини також до більшовицько-комуністичної УРСР. Прийнявши Закон України про декомунізацію під диктовку галичан, ці частини території України виснуть в повітрі.
Час русинам Закарпаття спасати Україну від галичан, що свідомо руйнують держа-ву! Час і пану Феничу бути поміркованим в своїх словах, бо наговорив багато чого не як науковець , а як співучасник чергового галицького анти закарпатського фейку.
https://www.pravda.com.ua/articles/2020/11/11/7273111/