On-line: гостей 0. Всего: 0 [подробнее..]
Активные обсуждения проходят в русинском сетевом журнале http://getsko-p.livejournal.com/ , http://podkarpatrus.livejournal.com/, http://cylio.livejournal.com/ Открыта русинская почтовая рассылка "Подкарпатская Русь.Русины" Подписаться на рассылку вы можете по адресу: http://subscribe.ru/catalog/state.politics.rusin

АвторСообщение



Не зарегистрирован
Зарегистрирован: 01.01.70
ссылка на сообщение  Отправлено: 30.08.09 22:57. Заголовок: Закарпаття- Подкарпатська Русь – послідня колонія и ганьбі Украйині в Європі


Олена Русин. Закарпаття- Подкарпатська Русь – послідня
в Європі совєтська колонія!
Спеціа묬істы правоведы твердят, же якым бы имнëм ни назвала окупаційна власть територію, котру она незаконно окуповала, рано вать пузно вся йся окупаційна лупина одпаде, а вернеся в юридичную силу конституційноє названіє сëї крайны. Так ся стало и з имнëм Подкарпатська Русь, котру фашистськый режим Берліна дав приказ перейменовати на «Карпатську Украйину» по плану Абвера 15 марта 1939 г., а НКВД, по приказу Москвы, назвало єї 26 новембра 1944 г. – «Закарпатська Украйина».
Я давно збираю факты о фальсифікаціях совєтськых и украйинськых історикôв-націоналістôв, особенно, міфы и заокеанські домыслы о событіях 15 марта 1939 г. Муй матеріал до публікаціи быв уже готовый ищи в началі марта 2009 г. Но тогды ня попросили русинські політологы раз пак не публіковати го, обы «не спýдити» украйинську власть, заплановавшу по чиюсь страннôй подсказці праздновати міф-юбілей «Карпатської Украйины». Кажім, творці міфа не забыли розтратити (по свойим жебам) на йсе из казны десяткы милійонôв гривен. Говорят, же на сись безсмысленный праздник руґнуло Києв провозглашеніє русинами возсозданія досовєтського статуса Республікы Подкарпатська Русь в Мукачеві 25 октовбра 2008 г. Про йсе ся уже появили и многі публікаціи, напримір, на сайті (http://podkarpatrus.livejournal.com ). Йсе дало и мені право уже свою статью, накониць, опублікувати на йсю тему.
Ищи в пройшлому 2008 годі налице было видко, же Києв ся напýдив мирных требованій подкарпатськых русинôв признати їх національнôсть, просто реалізовати волеизявленіє народа на реферéндумі 1 децембра 1991 года и требованіє возстановити досовєтськый статус Республікы Подкарпатська Русь, нарушеный советськôв окупаційôв из послідующôв анексіôв русинської державы Советськôв Украйинôв. За йсе Києв, по-фарисейськы, судящый «сталінсько-совєтську окупацію», но сам продовжающый творити иппен таку саму окупацію Подкарпатськôї Руси-Закарпаття, поспішив «зшити» міфічный антирусинськый «праздник украйинської идеї-Карпатської Украйины». А ид празникові сткали києвляне-міфовляне відео-аудіо-фальсифікат – спецролик «про событія 15 марта 1939 г.».
Сценарій сëго міфа-юбілея реалізовали на «Красному полю», де неоправдано тогды, в марті 1939 г., погыбли русинські діти и подросткы - хустські гімназісты, за котрых лем мало спомнянули украйинські міфологы, но в с. Рокосово на тинитóві даже панихúды за юными обманутыми гімназістами не одслужили. Зато йсе зробили представникы днешнëго СОЙМА ПР.
При сюй києвськôй політкомедіи видко было, же Києв мощно роздавав інформацію и в ЗМІ, и на білбордах о заявленіи А. Волошина 15 марта 1939 г. в мікрофон на ýлици в Хусті, за «факт самопровозглашенія Карпатської Украйины». Йсе стало рунозначным офіціальному, через 70 літ, признанію Києвом суверенитета Карпатської Украйины, як крайны-країны, окремої од Совєтської Украйины. И йсе они зробили в сëму случаëви, коли Украйина раз пак не признала иппен такі самопровозглашені: Придністровську Республіку, Абхазію, Сев. Осетію, Карабах и временно Косовську міні державу, што ся управляє межинародныма бандітами-наркоторговцями. Но украйинскі власти ни словом ся не обмолвили у сëму, а ци признав дако другый сесе галицько-украйинськоє берлінсько-волошинськоє «самопровозглашеніє» тогды ищи, в 1939 годі.? Такых фактôв не є! Самопровозглашена «Карпатська Украйина» так ся и зостала не признанôв, кроме… днешнëї Украйины, точніше, днешнëї, уже одходящої в небытіє, страннôї антинародної власти.
Пак и Словакія в тот же день 15 марта, по сценарію Берліна, иппен так самопровозгласилася. Но позад войны, в 1945 годі, назад ся она смиренно вернула в довоєнну штучну націю чехо-словакôв. Подобно їм, и СССР и Совєтськая Украйина не признавали Карпатську Украйину. А Сталін и Хрущов, подобно міфологам Прагы, из подкарпатськых русинов создали украйинцюв, а пак, нову штучну націю - пресловутый гібрид «русины-украйинці».
Но Словакія не ýдержала штучного гібрида «чехо-словаков» и недавно мирно одділилася од Чехôв. То же самоє довжна была давно зробити и Подкарпатська Русь-Карпатська Украйина, но причіковала признаня своëго суверенитета из стороны Києва.
И именно русины поддрулили Києв на йсе «признаня» суверенитета Карпатської Украйины, рішенієм 25 октовбра 2008 г. на 2–му Європейському Національному Конгресови Подкарпатськых Русинôв, де провозгласили возстановленя досовєтського своëго статуса автономної республікы.
Правда Києв, котрый самопровозгласився в 1991 г., и просив своëго признаня, ýявився сам в крайности, як вповів єден русин из Словакіи, «фашистично-сталінськôй».
Пак днеська, напримір, многі вже республікы, подобно независимôй Украйині и Карпатськôй Украйине, само провозгласилися. Но их провозглашеніє не всі признают, обзывая їх «самопровозглашенными республіками". И провозглашеніє Украйины в 1991 годі подпадат под то же «самопровозглашеніє», ги Придністровська Республіка и Абхазія из Осетійôв. Так пак зашто же Києв самопровозглашеніє Придністровія не признає, а независимость и суверенитет «Карпатської Украйины» образця 1939 г. признав, причому, запоздив на 18 літ од 1991 г. и на 70 літ од 1939 г.?
Из другої стороны, Києв уперто мовчит про вто, што кіть «Карпатська Украйина» дійсно была провозглашена законно и стала дійсно сувереннôв державôв в 1939 годі, наруні из Совєтськôв Украйинôв, (а йсе Києв признав днеська, подтвердивши свойим, уже совершившымся празднованієм и я не хотіла йсе спýдити), то такоє признаня маєся выразити не тулько в признаніи камняного памнятника «президентови Волошинови» (из посмертным ëго провозглашенієм ëго героëм чужої для нëго крайны – Украйины), но и уважати довжным образом статус сëго «карпато-украйинского» государства. Но тогды возникає ид Москві, и ид Києвови справедливый вопрос: а куда ся діло днеська ото суверенноє «карпато-украйинськоє государство»? Ко ëго статус зничтожив? Ко ëго статус и днеська не признає? Пак и памнятник «президентови Волошинови» стойит, (поправді, задом-спинôв ид Духновичови, из-за ганьбы), и зашто обявленый сись президент чужої страны героëм нової Украйин? Шо за манія у Києва, граждан Польскої Галичины (Шухевича, Бандеру) и гражданина Чехословакіи (А. Волошина) обзывати героями нової Украйины? Я лично йсе нúяк не стямлю. Може я и не стямлю йсе за ото, што я просто жона-русинка и не можу прийняти вшиток сись украйинськый політичный маразм и блуд?
Мене, як журналістку, заінтересовáв и такый факт, доста фаєн описаный в газеті «Карпатська Украйина», про розчленованя Гітлером Чехословакіи. Словакію розчленовали руками католицького єпископа графа Тіссо и ëго абвер-команды, што ся згласили на запланованый Берліном на 15 марта 1939 г. акт провозглашенія сепаратізма словаков. Я вітаю інформацію про тот унікальный факт, як на Подкарпатськôй Руси, Абверу ся не вдалó заколотити ударну группу на «провозглашеніє анти чеського сепаратизма на русинськôй земли». Так ся ýявило, же русин Адрій Бродій и ëго команда из русинôв довго ся и уперто не зглашали из німецькыми спецслужбами на сепаратизм, а лем на законноє рішеніє статуса Подкарпатської Руси и… лем в составі Чехословакіи. Йсе многократно подтвердив пак и А. Волошин в Празі. И Абвер быв принужденый задійствовати для сепаратизма в ЧСР свойих платных агентôв-галичан, граждан сусідської Польщі.
Я была в изумленіи од тых правдивых шорикôв, де сказано, же «та пак самі галичане у сéбе дома, в польскôй Галичині, рішительно не мали ниякого успіха в реалізаціи своëї украйинської ідеї на кониць 1938 года. Полякы в Галичині были в большинстві, а украйинська идея широкі масы раз пак не кынула. Тулько Сталін и комуністы збировáли їх насильным пактом Рібентропа-Молотова «запалити їх украйинськôв ідейôв» в совєтськых концлагерях, як совєтськых школах украйинства. Пак на поперек вóли народа Галичины, Сталін из Гітлером розділили Польшу, насильно приєднáвши польску Галичину под имнëм «Західна Україна» до Совєтської Украйины, и… залляв большинство галицького населеня в совєтську украйинську національность.
В Інтереті ся розгоріла вáда про ролик, прокрученый на украйинському ТВ, де гибы ýкладені «доказы ци факты» самопровозглашенія «Карпатської Украйины», причому, независимої од Чехіи. Включила м ся сама в сись діалог, бо позад сëго стало ясно, же мы маєме діло из грубôв и примітивнôв києвськôв фальсифікаційôв 21 віка.
Як пишут многі в пресі, мýсай же Києвови русинську колонію якóсь придержати и дальше под свойим окупаційным контролëм. Як ісьме ся зачудовали, коли міф про гибы состоявшемся в марті 1939 г. «Соймі Карпатської Украйины» быв повностью розрушеный выводами экспертôв! Ид слову, міняти имня державы муг лем легітимный парламент Сойм Пдкарпатськой Руси.

Недавно, русины Сойма Подкарпатськых Русинôв пригласили экспертôв, обы оцінити «оригінальность» відеоролика, гибы из засіданя Сойма Подкарпатської Руси 15 марта 1939 г. Одкрылося то, же сись ролик – груба примітивна фальсифікація, котра не має нич общого ни з провозглашенієм независимости "Карпатської Украйины", ни, тым бульше, из Соймом ПР од 15 марта 1939 г. Вшиткі матеріалы были одзняті не пузніше 13 марта 1939 г., а аудіотекст ролика (из галицько-польскым акцентом, обы было убідительно для зрúтеля накладеный на нëго уже в наші дны (Поникайте, «глядач», од русинського глагола «глядати» - укр.. шукати, т.є. «шукач»),. Диктор для того, обы повірили зрителі, говорит на канадсько-галицькому діалектови из польськыми чвяканіями, типа: «українчка держчава, Карпатчка Україна". Но брехня їх аж дуже очевидна.
Нич не платный украйинськый фальсифікат-відеоролик!
Замітиме для свідомых, што т.н. формальноє «провозглашеніє независимости Карпатської Украйины» дійсно ся стало, айбо лем по "радіовіселачці»-радіостанціи, и просто на улици в Хусті лично єдным «монсеньйором» А.Волошиным. Поклали прямо на улици мікрофон обы жест самопровозглашенія быв публічным. Причому, йсе были лем два абзацы ëго, волошинського, «самопроголошення" в єдному лицëви. Оно, без сумм-ніва, было спеціально записано на магнітофонный друт особого состава агентом Абве-ра, котрый пак мусив показати єї в Берліні, як агент Волошин справився из заказом фюрера Гітлера про розчленованя Чехословакіи в установлену дату 15 марта 1939 г.
Што ся дотулят возможности засіданя русинського парламента - Сойма Подкарпатської Руси - в Хусті 15 марта 1939 г., то оно не могло мати місто по причинам, указаным и экспертами, и журналістами в ЗМІ. Всë міфотворчество о "засіданях Сойма" – йсе лем фантазія особ, засівшых в США и Канаді, пак через три десятилітя, и при помочи тамошньых спецслужб, які їх просили «продовжити свою роботу».
Пак и днешні фальсифікаторы нич ся не ганьблять, друляючи свою фальсифікацію про провозглашеніє «Карпатської Украйины», водруженієм памнятника «президентови» А.Волошинови на набережнôй русинської рікы Уж в Ужгороді. Но та пак вповімé прямо, же мали го поставити в Хусті на березі рікы Тисы. Ба, зашто водрузили ëго в Ужгороді и на старому совєтському пієдесталі, замість зверженого совєтського войина, замáховавшогося на фашистôв ґранатôв. Так пак ци могли неофашисты йсе довго позирати, як них, украйинськых фашистôв, хочуть вергти ґранатôв?
В сись час А. Волошин покладеный замість совєтського войина, и без ґранаты, но держит інформаціону ґранату - звиток из надписом - "Закон число 1", котра ся в любый момент може розорвати.
Но є щи єдна неувязка у націоналистôв. Вот трúтя страниця органа УНО газеты "Нова Свобода" № 58, за читвирь 16 марта 1939 г. под редакційôв В.Гренджа-Донського (сущого по національности містного волоха, а не украйинця), сообщає: ранúнько 14 марта "чеська содатеска" убила «фільмового майстра, сына фоторепортëра Лисюка». Сам Каленик Лисюк старшый, отиць "фільмового майстра", знимати при помочи кінокамеры не знав. Говорят, же и подписоватися тоже не знав. Замість подпису ставив крестик... Так ко отот ролик знимáв и коли? Газета пише так, дословно: "...Син був фільмовим репортером, хотів із засідання зробити документальний фільм..." Приникаємеся на тот шорик букв, якый сообщає, же на кадрах зëмкы: «…лютий 1939 р. оператор I.Лисюк». Эксперты сурдопереводчикы, (чтецы по губам) независимо єден од дрýгого убідительно подтвердили, же на прокрученому украйинцями роликови співают не "Ще не вмерла Украина…", а гимн Подкарпатської Руси: "Подкарпатскіє русины оставьте глубокый сон…".
И уже особо обидно и до слыз: на прокрученому роликови «независимость» провозглашає хоть ко другый, но лем не "батько - премьер" Волошин. А щи май показательно ото, што на кадрах "батько Волошин" находится коло зданія Хустського ж.д. вокзала, а не у зданія "автономної влады". Так на кого сись фальсифікат розчитаный? Правильно, на зомбірованого зрителя сëго дня, што вірит вшиткому написаному и увúденому. Но не всякый, настоящый русин вірит у так украйинську бредню!
В документі, што выйшов 16 марта 1939 г., (коли уже «батько» Волошин довєдна из свойим галицькым прóводом в районі русинського Бычкова пересік румынську границю по направленію в Югославію), про Сойм Подкарпатської Руси упоминатся лем в выступленіи А.Волошина по радіо в Хусті. Причому, из такым ëго текстом: «Рішенієм Словацького Сойма была провозглашена независимость Словакіи. У звязку из сим змінилося и межинародноє положеніє Карпатської Украйины, котра нашым Соймом щи лем (???) буде провозглашено офіціально независимым государством. До момента окончательного рішенія Сойма нашоє правительство уже в сись час (???) йсю независимость провозглашає". Як говорят: «Кониць цитаты».
Эксперты легко доказали факт фальсифікаціи галицькыми націоналістами в Канаді ролика под «засіданіє Сойма ПР». Поскольку такыми фальсифікаціями занимаются в послідньый час и спецслужбы, які выставляют позорно на выставках про Голодомор фоткы авать из російської глубинкы, авать из австрійськых концлагерюв, то на качество їх украйинсько-тоталітарного фальсифіката просиме не обижатися. Як могли «сироты» подробити відоролик, так и подробúли.
А вот и самі перлы того качества т.н. «карпато-украйинської независимости», у яку «незалежність» тягнули нас галичане, котрі я подаю языком оригінала, обы люде виділи, як нас тоді січовикы мерзко тягли под Гітлера:
«НIМЕЦЬКЕ ВIЙСЬКО ПРИХОДИТЬ в Карпатську Украiну.
- Окружний начальник з Великого Березного перед кiлька хвилинами телефонував до влади у Хустi, що в Пряшовi виладовало з потягiв нiмецьке вiйсько i iде вiйськовими автами нам на помiч. Цю вiстку приймаемо в великою радiстью.
-…Словацькi полiтики, якi пiсля вiденського рiшення також надiялися, що спокiйно можуть жити собi в (Чехословацькій, авт.) федерацii, переконалися, що вже нiчого не вяже iх з Чехiею й цими днями, пiсля нападу чеського централiзму на Братiславу, проголосили самостiйнiсть пiд протекторатом Великоi Немеччини. I наш уряд на чолi з Батьком нашого вiдродження це ж саме проголосив. (Замітьте, провозгласив не Сойм ПР, а тулько «Батько и уряд».)
- Ми самостiйна Карпатська Украiна вiльна держава пiд протекторатом Великоi Нiмецькоi Нацii! Нiмецькi вiйська займають тепер усю колишню Чехо-Словацьку федерацiю i є тiльки питання годин, коли вони прибудуть на Карпатьску Украiну.
- Отже хай живе вiльна (????) Карпатська Украiна. Хай живе Великий Нiмецький (???) Народ i ii вождь Гiтлер!» Туй є кониць фрасової цитаты нацистôв.
Щи замітьте: в русинськых типографіях тогды щи не было буквы «ї».
Вповім чесно, як жона-русинка: лем битіжный (хворый) на голову чоловік днеська може без праведного гніва читати сисі націстські шорикы (рядкы) событій 1939 года и то же самоє видіти, як реанімовали дух того часу потомкы тых січовикôв-нелегалôв в нашому краëви… днеська разні тягнивбокы.
Я сознательно пропускаю подробности событій позад 1945 года, обы не розозлити окончательно антирусинськоє зомбі. Но подчеркну, же подкарпатські русины повторно стрітятся из політичными представниками тої же польскої Галичины, но уже совєтської. Типирька уже бульша часть из них ся направляла в «радянське Закарпаття» из партійными білетами, де получат місто роботы (и бесплатно «житло», и кусок русинської земли) из условієм – окончательно зничтожити русинôв, не дати бульше подняти голову містному русинови, ведучи етнцид, дискримінацію і геноцид. Тогды ся и явила знаменита поговорка «приходьків»: «Закарпаття красивий край, але багато в ньому місцевих. Треба ще багато в цьому попрацювати(?)».
Но ци змирятся, в тому числі и днешні молоді русины, з такым безправным свойим станом и колоніальный станом русинської республікы!
Пак най ся хоть ко и хоть як сердит на мене, жону-русинку, особенно, антирусинськоє безбожноє и тоталітарноє зомбі.
Но я у повну міру согласна из русинськыми політологами, же «Подкарпатська Русь (переживши незаконні зміны своєї конституційної назвы на «Карпатську Україну», «Закарпатську Україну», «Закарпаття»)– послідня вже в Європі совєтська колонія»!
Час свободы приближаєся!



Спасибо: 0 
Цитата Ответить
Новых ответов нет


Ответ:
1 2 3 4 5 6 7 8 9
видео с youtube.com картинка из интернета картинка с компьютера ссылка файл с компьютера русская клавиатура транслитератор  цитата  кавычки оффтопик свернутый текст

показывать это сообщение только модераторам
не делать ссылки активными
Имя, пароль:      зарегистрироваться    
Тему читают:
- участник сейчас на форуме
- участник вне форума
Все даты в формате GMT  3 час. Хитов сегодня: 86
Права: смайлы да, картинки да, шрифты нет, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация откл, правка нет