Отправлено: 12.04.11 17:40. Заголовок: РЕКТОР УжНУ М.ВЕГЕШ І ЙОГО ОДНОДУМЦІ МАЮТЬ НАМІР І ДАЛІ ФАЛЬСИФІКУВАТИ ІСТОРІЮ ЗАКАРПАТТЯ.

РЕКТОР УжНУ М.ВЕГЕШ І ЙОГО ОДНОДУМЦІ МАЮТЬ НАМІР І ДАЛІ ФАЛЬСИФІКУВАТИ ІСТОРІЮ ЗАКАРПАТТЯ.

Із достовірних джерел стало відомо, що публікації в газеті «Правозахист» фактів фальсифікації історії Закарпаття ректором Ужгородського національного університету (УжНУ) Миколою Вегешом та його однодумцями обурили не тільки читачів газети «Правозахист». У зв’язку з цим читачі газети висилали ці публікації до Міністра науки і освіти Д.Табачника і вимагали звільнити М.Вегеша із займаної посади та переформувати очолювану ним Вчену раду УжНУ. В результаті Координаційна наукова рада названого Міністерства доручила Інституту історії України Національної академії наук України створити із числа своїх науковців та науковців інших профільних Інститутів Національної академії наук України та УжНУ робочу групу для дослідження «проблемних» (?) питань історії Закарпаття.
Так, заступник директора Інституту історії України Національної академії наук України Боряк Г.В. в листі № 123/299 від 22 березня 2011 року П.Годьмашу написав:
«Шановний добродію! У відповідь на Ваші листи й звернення щодо фальсифікації історії України, зокрема новітньої історії Закарпаття, повідомляємо, що багатовікова історія цього самобутнього краю у самому центрі Європи і його корінного населення, приєднаного 1945 року до України в складі СРСР, дійсно, є однією із найбільш складних й недостатньо вивчених проблем у вітчизняній історіографії, і тому Ваше занепокоєння цим прикрим фактом й намагання зробити свій внесок у з’ясування дискусійних питань історичного розвитку краю заслуговує, безумовно, на увагу й схвалення.
В Інституті історії України НАН України, на жаль, немає спеціального наукового підрозділу, який займався би вивченням історії Закарпаття. Втім було б несправедливим стверджувати, що проблеми історичного розвитку Закарпаття повністю ігноруються науковцями нашого інституту. Зокрема, вашим земляком, доктором історичних наук, професором Степаном Віднянським, який очолює відділ всесвітньої історії і міжнародних відносин інституту і займається більш глобальними проблемами історичної науки – новітньою європейською історією та міжнародними зв’язками і зовнішньою політикою України, останніми роками опубліковано також чимало статей і розділів у колективних монографіях та енциклопедичних виданнях з історії Закарпаття (див.:Додаток).
Разом з тим, враховуючи потребу комплексного й поглибленого вивчення дискусійних питань з історії Закарпаття і у відповідь на численні звернення громадян України, в тому числі й Ваші щодо припинення фальсифікації історії цього краю, Інститут історії НАН України виступив з ініціативою до науковців Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України, Інституту українознавства ім. І.Крипякевича НАН України та Ужгородського національного університету про створення міжвідомчої групи з дослідження проблемних питань історії Закарпаття. Будемо сподіватися, що створення та розгортання науково-дослідницької роботи цієї групи наблизить нас до більш об’єктивного й повного висвітлення історичного минулого Закарпаття.
З повагою, заступник директора Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, професор Г.В.Боряк». (Кінець листа, виділено П.Годьмашом).
У вище згаданому додатку до листа Боряка Г.В., в якому згадуються 23 публікації С.Віднянського, які його сьогодні його компрометують, названо, зокрема й такі: «Русини-українці в Чехо-Словаччині: процес національного самоусвідомлення», «Прояв «закарпатського сепаратизму», «Державний устрій Підкарпатської Русі – Карпатської України»?!
Всі знають, а тому і Боряк Г.В. не заперечує, що сьогоднішнє Закарпаття до 1945 (юридично до 30 січня 1946) року входило до складу в такому порядку: Велика Моравія, Угорщина, Австрія, Австро-Угорщина, Угорщина та Чехо-Словаччина. Тому науковці цих країн уже досліджували і навіть написали історію Закарпаття включно до 1946 року. Особисто мені не зрозуміло, що чому повторне вивчення історикам-науковцям сучасної України історії Закарпаття є, за словами Боряка Г.В., «однією з найбільш складних й недостатньо вивчених проблем у вітчизняній історіографії»? Як на мене, історіографія вітчизняного, тобто українського Закарпаття починається лише з 1946 року. Тому я не бачу якихось складностей для її вивчення. Складність в тому, що вітчизною нині українського Закарпаття» були вище згадані країни Центральної Європи, а тому науковцям-історикам України дуже важко видумувати протилежне, що уже написано в історіографії вище згаданих країн.
В результаті «цапом-відбувайлом» за фальсифікації історіографії Закарпаття у чисельних «колективних монографіях та енциклопедичних виданнях з історії Закарпаття» став закарпатець С.Віднянський. Що і треба би мати на увазі М.Вегешу та його місцевим однодумцям, оскільки вони теж внесли свої фальшування в історію Закарпаття та навіть в енциклопедичні видання України.
Газета «Новини Закарпаття 19 березня 2011 р. опублікувала інтерв’ю М.Вегеша. Він стосовно історії суверенної республіки «Карпатська Україна» сказав: «Маємо, зокрема, й чимало дискусійних проблем. Серед них події 13 – 14 березня 1939 року в Карпатській Україні, зокрема збройні сутички між січовиками і чехословацьким військом, спроба державного перевороту, роль провідних чинів ОУН в обороні краю», тощо.
Тобто, вживання М.Вегешом вище згаданого в листі Боряка Г.В. терміну «дискусійні проблеми» стосовно історії Закарпаття свідчить, що науковці УжНУ будуть включені в створену Інститутом історії України НАН України міжвідомчу групу з дослідження дискусійних/проблемних питань в історії Закарпаття. А вищезгадане інтерв’ю М.Вегеша свідчить, що він та його однодумці і далі будуть фальсифікувати історію Угорщини, Австрії та Чехо-Словаччини та, зокрема, сучасного Закарпаття в їх складі. Бо на думку М.Вегеша та його прибічників виходить, що у складі суверенної федеративної Чехо-Словаччини нібито уже існувала (з якого часу?) автономна республіка під назвою «Карпатська Україна», яка 15 березня 1939 року сама себе проголосила суверенною республікою в складі Чехо-Словаччини!?
Але це не просто абсурд, а відверта авантюра М.Вегеша стосовно історії Чехо-Словаччини та її суверенітету! Бо всі знають і пишуть, що в 1919 році до складу Чехо-Словаччини добровільно приєдналась автономна республіка під назвою «Руська Країна» (тобто Країна Русинів), яка була складовою суверенної Угорської Народної Республіки.
На прохання титульної русинської нації автономної Країни Русинів, конституцією Чехо-Словаччини 1920 р. вона була перейменована в «Підкарпатська Русь». Парламент Чехо-Словаччини 22 листопада 1938 р. прийняв конституційний закон під назвою «Про автономію Підкарпатської Русі». Цим законом автономна Підкарпатська Русь доотримала найширший в ті часи статус автономної республіки. Стосовно автономної чи якоїсь іншої державності під назвою «Карпатська Україна», як конституція Чехо-Словаччини, так її законодавство або її органи влади, взагалі не згадували. Ідею створення української суверенної Карпатської України в русинській автономній Підкарпатській Русі привнесли політичні лідери ОУН із числа нелегалів польської Галичини тільки в 1938 р. по завданню фашистської Німеччини.
Сойм, тобто парламент, автономної республіки Підкарпатська Русь, яка була складовою федеративної Чехо-Словаччини, тільки о 18 годині 12 хвилин 15 березня 1939 р. прийняв конституційний закон під № 1, яким автономну республіку Підкарпатська Русь проголосив суверенною республікою, але (під тиском Берліна) під назвою Карпатська Україна. Тому вище згадані М.Вегешом події, які 13 – 14 березня 1939 р. відбувалися нібито в Карпатській Україні, юридично і фактично відбувалися в автономній республіці Підкарпатська Русь, а не в суверенній Карпатській Україні, якої 13-14 березня 1939 рр. ще не існувало! Якщо М.Вегеш та його однодумці не будуть враховувати цей безспірний і всім світом визнаний факт та замість назви «автономна Підкарпатська Русь» будуть і далі писати «суверенна Карпатська Україна», то це відвертий авантюризм в історіографії та навмисне паплюження історії Чехо-Словаччини.
Якщо йти шляхом висвітлення давно висвітленої історії Закарпаття, який пропонує М.Вегеш та його однодумці, то надіятися на правдиве висвітлення українськими істориками-науковцями штучно надуманих ними «проблемних питань в історії Закарпаття», не приходиться. Хіба що по вказівці Президента України: «Пишіть правду і тільки правду»!

Адвокат П.Годьмаш, член Національної спілки журналістів України.