Форум Подкарпатской Руси. Официальные заявления и мнения.

Русины Подкарпатской Руси требуют вернуть свою землю в сотнях писем в газеты и в органы местного самоуправления. Однако, в отличие от Прибалтики и стран востчной Европы, где принят закон о реституции, Украина не хочет такого закона принять. Ибо ни Закарпатьем, ни Галичиной, ни Буковиной Украина сама легитимно не управляет.

Вот одно из писем:
Шановна редакція газети «Правозахист»! Звертаюсь до вас
уже не вперше. І все з того й одного приводу - землі, яку
вкрали від мене мої сусіди, а віддавати не хочуть, навіть частково, як це вирішив суд. Мої батьки хоснували земельну ділянку 86 років, а сусіди поступово загарбували собі її по частинах то з одного, то з другого боку дворогосподарства. З метою привласнення вкраденого самовільно побудували на ній свої хліви. Стоять вони там і по сьогодні, знаходячись в безоплатній оренді.
Скориставшись земельною реформою, молоді сусіди Шпонтаки та Королі вирішили вкрасти мою землю по всій довжині ділянки замість того, щоб повернути дворогосподарство, як того вимагає закон. Після смерті мами почали порушувати земельні межі.
Моє звернення до сільради не дало ніяких результатів. Сусіди ж, добравшись вже до самої нашої огорожі від вулиці, стали приводити в мою оселю комісії з сільради. А ті відбирають землю, яку ще не встигли вкрасти Шпонтаки і Королі.
Не було іншої ради, як звернутися до суду. Апеляційний суд області підтвердив крадіжку землі. Мої відповідачі чули, як там сказали: «Віднесіть ці документи в суд, і суд в другому складі поверне вам вашу землю». Було відкрито й виконавче провадження, яке не дуже поспішали виконувати ті, хто б це мав робити. А коли вже була точна дата, коли свою справу мали робити судовиконавці, - 22 червня 2006 року, мої сусіди вирішили ще раз надати суду недостовірні дані. Й на цей раз привели до мене комісію, аби та підтвердила, що міжземельна межа є прямолінійною, тобто нічого вони не крали, а земля їхня.
Виконання судового рішення в назначений час так і не відбулося, бо не було землевпорядника. Воно було перенесене на 22 червня 2006 року, про що вже писала ваша газета. А 20 червня 2006 року сусіди в черговий раз привели до мене комісію в складі сільського голови Гаргаль Марії Степанівни, землевпорядника Метелешко Мар’яни Михайлівни, депутата сільради Король М.М. та інспекторів по охороні земель Кацаби М.В. та Бондара Е.Е. Пан Кацаба мало не моєю рукою ладен був підписатися, що я згідна з тим, що новоутворені межі є старими, застосовуючи до мене морально-психологічний тиск. Незважаючи на те, що в мене є рішення суду, вони вчинили мені другий суд - на дому. Я мала показати їм всі документи на землю. Хоч вони знали, що стосовно мене через два дні має виконуватися судове рішення, винесене в мою користь. Я ніби мала з цим Кацабом про щось домовлятися. Вони не зважали на те, що я показувала членам комісії, скільки землі у мене вкрадено. Це їх не цікавило. Вони складають акта (вже вкотре!), про якого я нічого не знаю. Ним Шпонтак і Король апелюють, як нововиявленими обставинами. Посадові особи при тому забули, що не мають права втручатися у рішення суду, яке набрало законної сили 29 березня 2005 року. А Гарагаль М.М., як голова сільради, мала забезпечити явку землевпорядника для виконання судового рішення 22 червня, яке так і не відбулося через його відсутність. Виконання перенесли на 20 липня 2006 року.
Сусіди знову звернулися до суду нібито за нововиявленими обставинами, хоч таких не було і в по помині. Та Шпонтаки і Королі вирішили привласнити мою землю будь-якою ціною. До честі Ужгородського міськрайонного суду в особі судді П.П.Микуляка, в позові їм було відмовлено. Бо «наведені заявниками обставини судом не можуть бути визнані, як нововиявлені, оскільки згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2006 року та протоколу судового засідання від 16 травня 2006 року, вказані заявницею обставини, а саме архівна довідка № 374 від 21квітня 2006 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна, виданий на прізвище Король Л.В., досліджувалися в судових засіданнях при розгляді справи за поданням державного виконавця ДВС в Ужгородському районі - Пивоварова Ю.Г. про зміну способу виконання виконавчого листа № 2-95/05 від 29 квітня 2005 року». Та й ці «нововиявлені обставини» з самого початку розглядалися судом.
Та Шпонтаки і Королі не були б ними, якби погодилися на такий вердикт суду. І ось від них вже поступає скарга в апеляційний суд Закарпаття на суд першої інстанції, де знову кажуть своє: «Твердження суду в ухвалі від 17 жовтня 2006 року про те, що нібито ці документи (вказані вище, - Прим. ред.) досліджувались, є неправильними, оскільки даним документам не надавалась оцінка, їх не було вивчено та не було взято до уваги при прийнятті рішення». Отже, суд вже вкотре намагаються ввести в оману, затягують час і вкорочують мені життя погрозами, комісіями, своєю агресією, яка частенько закінчується рукоприкладством щодо мене та мого чоловіка з боку ненажерливих сусідів.
Невдовзі мав би відбутися апеляційний суд. Хочеться вірити, що він буде об’єктивним. Адже суддю першої інстанції П.П.Микуляка мої кривдники не змогли ні залякати, ні прибрати до своїх рук іншими способами, як грозилися. Він поступив по закону. Отже, судді і цього поважного суду мали б поступити так же. Аби, нарешті, припинилася ця багаторічна тяганина і справедливість взяла гору.
ВІРА ВАЛЬКО, с. Дубрівка Ужгородського району.