Отправлено: 29.10.09 18:07. Заголовок: Ученые признают русинскую нацию, а украинские нацисты при власти - нет!

Ученые признают русинскую нацию, а украинские нацисты при власти - нет!

Експерти-правознавці визнають русинську націю і її національну меншину в Україні

На прохання автора цієї статті, Міністерство юстиції України 23 січня 2009 р. звернулось до Інституту держави і права України Національної академії наук України провести наукове дослідження обґрунтованості домагань русинів Закарпаття офіційно визнати русинську націю та русинську національну меншину. Це дослідження проводили науковці відділу міжнародного права та порівняльного законодавства вище названого Інституту НАН України під керівництвом доктора юридичних наук, професора В.Н.Денисова. В числі цих дослідників був кандидат юридичних наук Михайло Товт, колишній губернатор Берегівського району та Народний депутат України. Висновки цього (на 9 аркушах!) наукового дослідження розкривають недолугість національного законодавства України в галузі прав людини і національних меншин зокрема.

Загальновідомо, що русинську націю вперше було визнано в 1848 р. Австрією, яка в 1849 р. утворила Русинський автономний округ із адміністративним центром в Ужгороді. В листопаді 1918 р. Угорщина стала суверенною республікою і через місяць, 21 грудня , прийняла Народний закон “Про автономію Русинської Нації, що проживає на території Угорщини”. Цим конституційним законом Угорщина визнала русинів політичною націю, яка має право на самовизначення. Тому й надала русинам нині Закарпатської області України статус автономної республіки під назвою “Русинська Крайина”. Країни - учасниці Паризької мирної конференції також визнали русинську політичну націю та утворену автономну Русинську Країну. У зв’язку з цим, країни всього світу визнали право русинської політичної нації на вихід їх автономної Русинської Країни із складу Угорщини та приєднання її до новоутвореної Чехословаччини. У зв’язку з цим, у ст. 53 міжнародного Сен-Жерменського мирного договору від 10 вересня 1919 р. було записано, що новоутворена Чехословаччина (цитую) “включить до себе автономну територію Русинів на південь від Карпат”.

Оскільки лише національна меншина має право на автономію, то підтекст слів “автономна територія Русинів на південь від Карпат” в ст. 53 Сен-жерменського мирного договору розуміється, що русини – це політична нація, яка компактно проживає на півдні від Карпат і являється русинською національною меншиною. Саме по цій причині за русинами автономної Русинської Країни було збережено статус автономної республіки у складі Чехословаччини, але під назвою Підкарпатська Русь. 15 березня 1939 р. автономна республіка Підкарпатська Русь проголосила себе суверенною республікою під назвою Карпатська Україна, а цю назву 26 листопада 1944 р. було змінено на Закарпатська Україна. Всім відомо, що зміна назви держави не веде до автоматичної зміни національні її громадян. Тобто, всі громадяни автономної Підкарпатської Русі русинської національності залишились русинами по національності як в Карпатській Україні, так в Закарпатській Україні.

Але Т.Пилипенко, директор Департаменту етнополітики та європейської інтеграції Державного комітету національностей і релігій України, у своїй діяльності і публікаціях голослівно стверджує, що нібито “для визнання окремої русинської національності немає жодних історичних, політичних та правових підстав”?! Тобто, країни Європи, Азії і Америки, в їх числі Австрія, Угорщина, Чехословаччина, США, Канада, Китай, Японія та інші у 1919 – 1920 рр., а Українська РСР і СРСР у 1944 – 1945 рр., з оціночної точки зору Т.Пилипенко, безпідставно визнали національність “русини”. О.Саган, керівник вище згаданого Держкомітету, вирішив виправити цю “помилку” і запропонував Міністерству закордонних справ суверенної України через свої посольства вимагати від всіх країн, аби вони своїх громадян русинської національності також визнали українцями по національності!?

Знаємо, що для фізичного знищення євреїв і циган А.Гітлер створив спеціальний підрозділ есесівців на чолі з К.Ейхмананом, який організовував і контролював цю ганебну справу. З моєї оціночної точки зору, вищі ешелони влади України демонстративно нищать русинську класичним етноцидом, а координатором цієї ганебної справи є Державний комітет національностей і релігій України.

Нагадаю, що Росія, правонаступниця СРСР, давно відмовилась від брежнєвської політики утворення єдиної для всього СРСР національності під назвою “радянський народ”. В той же час Державний комітет національностей і релігій України всьому світу демонструє, що Україна продовжує перетворення малих націй в одну велику українську націю. Однак облишмо міфічні плани і ганебні справи вище згаданого Державного комітету і його працівників. Зупинімося на тому, що об’єднання однієї країни з іншою не веде до поголовної зміни національності їх громадян, оскільки це навіть по законодавству України являється персональним правом кожної окремої людини. Всупереч цій істині, після приєднання суверенної республіки Закарпатська Україна до Української РСР всіх русинів без їх відома і згоди записала українцями, а національність “русин” заборонили навіть згадувати. Щоб довести відсутність в Україні русинської національності Всеукраїнським переписом населення 2001 р., Національна академія наук України, на вимогу уряду України, створила для цього спеціальну комісію. До її складу увійшли три науковці на чолі з академіком Наулко. Цій комісії було доручено склала такий перелік національностей України, у якому б не було національності “русин”. В результаті ця “трійка” віднесла національність “русин” до субетносу української національності. Щоб під час обліку громадян, які записались русинами по національності, на підставі складеного “трійкою” переліку національностей зарахувати всіх русинів до української національності у якості субетносу.

У зв’язку з цим у дослідженні питання русинської національності експерти-науковці Інституту держави і права України пишуть: “Виникають питання хто, на підставі чого (по якому праву), з якою метою прийняв рішення про віднесення русинів до української нації?” А далі стверджують: “Достеменної інформації щодо юридичних підстав превентивного віднесення групи “русин” до категорії (українського – П.В.) субетносу під час перепису населення немає!” Тобто, немає будь-яких історичних чи правових підстав для віднесення русинської національності до української у якості її субетносу.

Дійсно, чому в Австрії, Румунії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі та інших країнах Європи і Америки збережено національність “русин”, а русинам Закарпаття після їх приєднання в 1946 р. до Української РСР заборонено бути “русином” чи “русинкою” по національності? Науковці Інституту держави і права України ім. Корецького Національної академії наук України цей факт у своєму дослідженні не можуть з позицій законодавства України чи міжнародного права пояснити. Але з цих же позицій вважають цей факт грубим порушенням прав людини, гарантованого законодавством України. За їх оцінкою, русини є автохтонним населенням Закарпаття, а тому і після приєднання до України залишаються русинською нацією.

Стосовно русинської національної меншини у вище згаданому правовому дослідженні сказано, що в Україні немає відповідних правових норм, які встановлюють порядок офіційного визнання національної меншини. В той же час Україна визнала національну меншину кримськотатарського народу, національну меншину гагаузів та багато інших за фактом їх існування. Аналогічно треба визнати за фактом існування компактно проживаючої в Закарпатті русинської національної меншини, яка має десятки Мінюстом зареєстрованих русинських товариств.

Слід відзначити, що питання визнання русинської національної меншини не сходить з порядку денного Консультативного комітету Ради Європи стосовно виконання Україною Рамкової конвенції по захисту національних меншин. Розглянувши державний звіт України по виконанню Рамкової питанню прав людини і права національних меншин, зокрема, Консультативний комітет в п. 16 своїх зауважень відмітив наступне. Україна так і не визначила список своїх національних меншин. Тому у державному звіті по виконанню Рамкової конвенції замість терміну “національна меншина” (цитую) “використовується термін “етнічні (субетнічні) групи українців”, який не вживається у законодавстві відносно національних меншин, для опису, наприклад, бойків, гуцулів, русинів, не надаючи належної інформації про їх становище і не зазначаючи, чи вважається, що ці особи належать до групи, які знаходяться під захистом Рамкової Конвенції. Консультативному комітету відомо, що, зокрема, русини приклали значні зусилля для отримання від Уряду визнання їх специфічної ідентичності…”.

Тобто, О.Сагану і Т.Пилипенко не вдалось обманути країни Європи міфами, що нібито “немає жодних історичних, політичних та правових підстав для визнання окремої русинської національності”. Але слід відмітити, що вони знаходять певну підтримку окремих науковців юридичного і історичного факультетів Ужгородського національного і Закарпатського державного університетів. Підтримку в розумінні відсутності чіткої і однозначної позицію стосовно русинської національності і її національної меншини зі сторони науковців як корінних закарпатців. Аби зупинити своїх колег із числа прийшляків, які голослівно і безсоромно паплюжачи не тільки історію Закарпаття, але й автохтонну національність “русини”, що є відвертим приниженням національної гідності всіх автохтонних закарпатців. До яких пір автохтонні закарпатці будуть це мовчання одних і відверте знущання інших терпіти?

Адвокат П.Годьмаш, експерт в галузі прав русинської нації.