“В редакцію газети “Карпатська Україна – Красне поле” від прот. Сидора Д.Д.

Сталінські методи боротьби СБУ з “моськовським попом” прот. Д. Сидором, лідером підкарпатських русинів.

Всім відомо, що проти мене, настоятеля Хресто-Воздвиженського собору в м. Ужгород, голови асоціації «Сойм підкарпатських русинів», який ще 1990 року почав відстоювати законні інтереси русинів краю, та права наших віруючих православних, прихожан Ужгородського православного храму, СБУ порушило кримінальну справу за міфічний сепаратизм. Міфічний тому, що його придумано мабуть у кабінетах СБУ, а оприлюднене, як привід для порушення проти мене кримінальної справи ворогами підкарпаторусинської нації з часів 1914 та 1938 – 1939 рр. українськими націонал-фашистами із числа наших за перевальних сусідів, які за долари і нині знайшли підтримку у деяких місцевих перевертнів типа Люльченка із полонини. Про те, що порушена проти мене кримінальна справа в СБУ “шиється білими нитками”, свідчать грубі порушення законодавства самими працівниками СБУ, та повторна спроба невідомих осіб проникнути в мій автомобіль, щоб, ймовірно, підкинути якісь порошки чи заборонені речі, і переключити анти русинську політичну справу на іншу. Очевидно, що влада України дала команду посадити православного «московського» попа любою ціною, який осмілився сказати їй, псевдодемократичній владі, що вона тоталітарна і творить етноцид, дискримінацію, що мають всі ознаки геноциду русинської нації. Недавно, шпіцлики в Хусті нашому русину Василю Довганичу, старшій людині, яка активно розповсюджує диски с русинськими піснями, баладами, віршами та іншим, вже підкинули диски з порнографією, заарештували його за це і цілий день продержали в каталажці. Хтось відкрив від мого імені сторінку на сайті однокласники, де вписали всякі нісенітниці. Потім шпіцлики підкинули в Інтернет листа Сидору нібито від голови фонду «Руський мир» Ніконова про виділення мені мільйона рублів, і зразу, як по наказу, всі газетки і сам В. Наливайченко свою власну вигадку стали рекламувати як «доказ» розкриття каналу фінансування русинів з Росії. Який примітивізм українських сталіністів в СБУ!
Та краще за мене най скаже мій захисник своєю скаргою, яку на днях буде розглядати суддя Ужгородського міськрайонного суду О. Монич.
Прошу редакцію газети опублікувати її без змін. Прот. Д.Сидор.

С К А Р Г А
(в порядку статей 236-7, 236-8 КПК України)

Після того як Закарпатська обласна рада прийняла рішення про офіційне визнання національності “русини”, лідери націоналістичних партій почали вимагати її розпуску. По їх команді, керівники місцевих осередків цих партій розпочали черговий та голослівний виток звинувачень русинської національності у сепаратизмі. Павло Федака, керівник Ужгородської міської парторганізації, написав на ім’я Президента України В.Ющенко та керівника СБУ В.Наливайченко листа з вимогою притягнути лідерів русинських організацій до кримінальної відповідальності. В результаті майор юстиції Дурневич А.А., начальник слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області, 24 червня 2008 року порушив кримінальну справу № 499 за фактом посягання русинської нації на територіальну цілісність України і недоторканість її території, тобто за ознаками злочину, передбаченого ст. 110 кримінального кодексу України.

Для розкриття і розслідування надуманого українськими націоналістами “злочину”, Дурневич А.А. постановою від 17 липня 2008 року створив чималу за кількістю офіцерів СБУ оперативно-слідчу групу: підполковник Кожокарь Е.І., капітан Семенов О.О., капітан Румянцев В.Е., капітан Бортованець, лейтенант Пшеничний, капітан Сорока Є.І., яку й очолив. Як стверджують керівники та активісти русинських організацій, після цього розпочались масові допити членів русинських організацій та переслідування їх лідерів і активістів. Це стало однією з причин проведення 25 жовтня 2008 року 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів, на якому було прийнято Меморандум з вимогою реалізувати прийнятий 1 грудня 1991 року шляхом плебісциту закон про відновлення в Закарпатській області державності – автономної республіки у складі України. На цьому ж Конгресі було прийнято і Звернення до депутатів Закарпатської обласної ради, яке начинається словами: “Шановні депутати! 2-й Європейський Конгрес Підкарпатських Русинів, звертається до вас з пропозицією про конституційну реалізацію результатів референдуму 1 грудня 1991 р. про входження Закарпатської області в склад України в статусі “Закарпаття – спеціальна самоврядна територія, як суб’єкт в складі незалежної України”, оскільки вже 17 років це питання не вирішується.”

Тобто, у текстах прийнятих на вище згаданому 2-му Європейському Конгресі Підкарпатських Русинів Меморандуму та Зверненні до депутатів обласної ради, які слідчим названі “документи”, мова йде про подальше перебування Закарпатської області у складі суверенної України, але на правах автономності.
(Ксерокопія Меморандуму, завіреного печаткою, а також ксерокопія Звернення до депутатів, додається)

В цей же день, 25 жовтня 2008 року, старший слідчий Семенов О.О. призначив судово-лінгвістичну експертизу, яка мала відповісти на питання: “Чи не міститься у текстах Меморандуму та Звернення до депутатів заклики до вчинення яких-небудь дій і яких саме дій?” Експерти-лінгвісти написали, що у представлених на дослідження документах прямих закликів взагалі немає. В той же час у них є непрямі заклики до відновлення русинської державності. Маючи на увазі заклики до депутатів про реалізацію прийнятого на референдумі рішення про відновлення на Закарпатті автономної державність у складі України. В результаті виникла ідея розкрутити термін “державність” так, що мова йде нібито про утворення окремо від України русинської держави, а це вже злочин, передбачений ст. 110 КК України.

Слідчий Семенов О.О. 31 жовтня 2008 року призначив науково-правову експертизу, яка мала відповісти на питання, чи містяться у “Меморандумі” “публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України?” Цю експертизу проводили науковці Інституту держави і права Національної академії наук України. Вони у своїх висновках написали, що нібито лише одна назва “Меморандум 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття пакету документів на Акт проголошення відновлення русинської державності” свідчить про їх спрямованість на зміну існуючих меж території України, оскільки згідно Конституційності закону Чехословацької Республіки від 22 листопада 1938 р. Подкарпатська Русь мала статус автономної складової частини у складі Чехословацької Республіки”. У зв’язку з цим, на думку експертів, прийняте 2-м Європейським Конгресом Підкарпатських Русинів “решение признать право восстановления статуса (автономности – адв. П.Г.) русинского народа Закарпаття… підлягає правовій оцінці як вчинення дій, спрямованих на зміну меж території України”.

Свого часу я вивчився на експерта-криміналіста і 7 років підряд працював експертом-криміналістом, а тому знаю методологію проведення судових експертиз. Вивчивши висновки науково-правової експертизи переконався, що вона не відповідає загальноприйнятій в Україні методології проведення судових експертиз. Навіть ті методології, які згадані безпосередньо у висновках експертизи, не були застосовані під час проведення науково-правової експертизи. Більшість із представлених на експертизу матеріалів взагалі не досліджувалась. У мене склалось враження, що експерти взагалі не знають згадане ними законодавство довоєнної Чехословацької Республіки та нині діюче міжнародне право у галузі прав національних меншин, навіть навмисно ігнорують досягнення юридичної науки України. В результаті експерти у своїх висновках безпідставно стверджують, що відновлення статусу русинської національності та її права на автономність у складі України веде до зміни кордонів України. Експерти голослівно стверджують, що згадана у Меморандумі вимога про відновлення у Закарпатті автономності нібито являється закликом до зміни кордонів України.

Так, за участі провідних науковців Інституту держави і права Академії наук України, у 1998 році редакція Академія наук України видала “Юридичний словник”. На його 10-й сторінці написано: “Автономія … є однією з державних форм розв’язання національного питання… Автономія є однією з форм національної державності у складі суверенної країни”. Провідні науковці цього ж Інституту держави і права Національної академії наук України у 2006 році написали і видали 6-томну “Юридичну енциклопедію”. В статті “Автономія” цієї “Юридичної енциклопедії” написано, що під терміном “автономія” слід розуміти “одну з державно-правових форм”. А у статті “Державність” цієї ж енциклопедії написано, що термін “автономія” має багато значень. В тому числі термін “держава”, який “слід відрізняти від внутрідержавних автономних утворень, які мають деякі зовнішні ознаки держави (свої конституції, законодавство, органи офіційної влади, відповідні атрибути і символи), але не є суверенними. Це, зокрема, стосується …Автономної Республіки Крим в Україні, тощо”.

Тобто, відновлення у Закарпатті статусу автономної республіки не веде до зміни кордонів України. Однак всупереч офіційній позиції української юридичної науки та очевидним фактам, експерти вище згаданої науково-правової експертизи голослівно стверджують, що утворення автономної республіки у Закарпатті нібито являється порушенням територіальної цілісності України та її суверенітету. До речі, одним із авторів згаданої “Юридичної енциклопедії” являється експерт, який проводив вище згадану науково-практичну експертизу. Виходить, що у академічному “Юридичному словнику” він стверджує одне, а у висновках експертизи – протилежне, що також засвідчує його необ’єктивність при проведенні вище згаданої науково-правової експертизи.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах ” від 30 травня 1997 року № 8 сказано: “Вказати судам на недопустимість …порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини…особи тощо”. Тобто, очолювана Дурневичем А.А. оперативно-слідча група знала, що висновки вище згаданої науково-правової експертизи не можуть бути доказом по справі № 499, оскільки кожний слідчий чи суддя являється “експертом” по справі, яка знаходиться у їх провадженні. Тим більше не може бути доказом лінгвістична експертиза, за висновками якої у прийнятому 2-м Європейським Конгресом Підкарпатських Русинів Меморандумі взагалі немає закликів до зміни кордонів України. В той же час у Меморандумі є заклики до депутатів реалізувати прийняте на референдумі рішення про автономію Закарпаття у складі України.

Але порушена кримінальна справа “про сепаратизм русинів”, одним із лідерів якого є прот. Сидор Димитрій Димитрович, набула широкого розголосу. Так, 5-й телеканал транслював виступ В.Наливайченко, керівника СБУ, на пленарному засіданні Верховної Ради. Народний депутат В.Яворівський спитав у В.Наливайченко приблизно так: “Коли вже московський попик Сидор буде притягнутим до кримінальної відповідальності?”. В.Наливайченко у відповідь сказав, що притягнення Сидора Д.Д. до кримінальної відповідальності залежить від суду, а судова система непередбачувана. Тому він, В.Наливайченко, не може гарантувати засудження Сидора Д.Д. за сепаратизм, але пообіцяв, що порушена проти Сидора Д.Д. кримінальна справа буде направлена до суду.

У вище згадану оперативно-слідчу групу, яку очолював Дурневич А.А., не було включено майора юстиції Диниса В.М., начальника 1-го відділення слідчого відділу СБУ в Закарпатській області. Мабуть щоб відзначитись перед керівництвом СБУ у Києві чи по іншій причині, але саме Динис В.М. 05 грудня 2008 року виніс постанову про порушення кримінальної справи проти Сидора Д.Д. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України, тобто за сепаратизм. Підставою для порушення цієї кримінальної справи проти Сидора Д.Д. були вище згадані лінгвістична та науково-правова експертизи, які по вище згаданим причинам не можуть бути доказами по справі. А через місяць Диниса В.М. було назначено заступником начальника слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області.

Загальновідомо, що на обласному референдумі (за термінологією міжнародного права – плебісциті) 1 грудня 1991 року населення Закарпатської області прийняло рішення про повернення Закарпатській області незаконно ліквідованого статусу як суб’єкта автономної республіки у складі України. Відповідно до закону України про референдуми, прийняте народом шляхом референдуму рішення не потребує затвердження яким-небудь органом влади і автоматично набуває сили Закону. В результаті Закарпатська обласна народна рада прийняла рішення, яким доручила своєму виконавчому комітету розробити проект закону про автономію Закарпаття.

Для розробки проекту цього закону, обласний виконавчий комітет створив відповідну робочу групу. Розроблений нею проект закону про автономію Закарпаття разом із зверненням цієї робочої групи 1 лютого 1992 року опублікувала газета “Новини Закарпаття”. Це звернення було викладено так: “Робоча група звертається до науковців і спеціалістів народного господарства, громадсько-політичних і національно-культурних товариств, до всіх краян з проханням взяти активну участь в обговоренні проекту Закону. Зауваження, пропозиції, альтернативні проекти просимо надсилати за адресою: 294000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, обласний виконавчий комітет”.
(Ксерокопія цієї газети уже є у розпорядженні суду)

Але проект закону про автономію Закарпаття у складі України по нині не направлено на розгляд Верховній Раді України. По цій причині 2-й Європейський Конгрес Підкарпатських Русинів прийняв Меморандум та Звернення до депутатів Закарпатської обласної ради, аби вони нарешті реалізували результати обласного референдуму, проведеного 1 грудня 1991 року. Рішення про вихід Закарпаття із складу України на 2-му Європейському Конгресі Підкарпатських Русинів не обговорювалось і не приймалось.

У зв’язку з цим, Мокану В.Д. та Годьмаш П.В., адвокати-захисники Сидора Д.Д., аргументовано у своїх клопотаннях доводили, що вище згадані експертизи, на підставі яких Динис В.М. порушив проти прот. Сидора Д.Д. кримінальну справу, по вище згаданій та іншим причинам не можуть бути доказом. Адвокати у своїх клопотаннях і скаргах просили, аби постанова про порушення проти прот. Сидора Д.Д. кримінальної справи була відмінена, але Динис В.М. не погодився із їх доводами. Зате погодився прокурор області Ю.Бенца, який дав Динису В.М. вказівку провести повторні експертизи. Тому Динис В.М. 29 січня 2009 року виніс постанову про призначення повторної комплексної експертизи.

Відповідно до ч.5 ст. 75 КПК України, якщо експертиза неповна та викликає сумнів у правильності проведеного дослідження, слідчий назначає додаткову експертизу. Але якщо слідчий чи прокурор визнає, що експертиза необґрунтована, а тому не може бути доказом по справі, то відповідно до ч.6 ст. 75 КПК України назначається повторна експертиза. Оскільки призначено повторну експертизу, то, відповідно до ч. 6 ст. 75 КПК України, вище згадані судово-лінгвістична та науково-правова експертизи автоматично визнаються необґрунтованими. Тобто визнаються такими, що не можуть буди доказом по кримінальній справі, порушеній проти прот. Сидора Д.Д. У зв’язку з цим адвокати заявили клопотання про закриття безпідставно порушеної проти прот. Сидора Д.Д. кримінальної справи, але слідчий Динис В.М. знову їх відхилив. Адвокат Мокану В.Д. звернувся із скаргою до Ужгородського міськрайонного суду про відміну незаконно винесеної постанови про порушення проти Сидора Д.Д. кримінальної справи.
Цю скаргу 6 березня 2009 року розглядав суддя Микуляк П.П., який заявив, що суд не може взяти до уваги представлені слідчим Динисом В.М. у якості доказу протоколи допитів свідків Сочко О.М., Ясінського Є.М., Черепаня О.Л., Постолакі В.А. та Куцина О.І., оскільки вони допитані раніше ніж була порушена проти прот. Сидора Л.Д. кримінальна справа. Як записано в ч. 1 ст. 113 КПК України: “Попереднє слідство проводиться лише після порушення кримінальної справи”. По цій же причині не можуть бути використані у кримінальній справі, 5 грудня 2008 року порушеній проти прот. Сидора Д.Д., не тільки протоколи допитів вище наведених осіб, але і висновки вище згаданих експертиз. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 113 КПК України, у разі прийняття слідчим до свого провадження раніше порушеної справи він зобов’язаний винести “окрему постанову про прийняття справи до свого провадження”.
Оскільки слідчий Динис В.М. не виносив окремої постанови про прийняття порушеної 24 червня 2008 року кримінальної справи № 499 до свого провадження і по цій причині не направляв її копію прокурору, то не мав права використовувати протоколи допитів та висновки експертиз із кримінальної справи № 499, аби на їх підставі порушити кримінальну справу проти Сидора Д.Д.

У протоколах допиту вище згаданих свідків, які являються керівниками чи активістами націонал-радикальних партій що виступають проти русинської нації, чим розпалюють ворожнечу української нації проти русинської, у постанові про порушення кримінальної справи проти прот. Сидора Д.Д. не наведено жодного факту про те, що прот. Сидор Д.Д. займається діяльністю, яка направлена на зміну кордонів України. Так, Куцин Олег Іванович родом із м. Івано-Франківськ, Сачко Олександр Миколайовим родом із Старосамбірського району, Постолакі Віталій Андрійович родом із Чернівецької області та інші допитані у якості свідків вище згадані особи у своїх показах стверджують, що вони нібито у якійсь газеті та невідомо коли читали про те, що прот. Сидор Д.Д. нібито очолює сепаратистський рух русинів Закарпаття. Вони могли прочитати опублікований у пресі та Інтернеті Меморандум, який 25 жовтня 2008 року було прийнято 2-м Європейським Конгресом Підкарпатських Русинів, або проект цього Меморандуму. Але у Меморандумі та його проекті написано звернення до депутатів Закарпатської обласної ради про реалізацію рішення законно проведеного 1 грудня 1991 року референдуму про відновлення автономності Закарпаття у складі України. Відповідно до законодавства України, таке звернення являється правомірним і не містить закликів до порушення кордонів України та її меж.

Всупереч незаперечним фактам та кримінально-процесуальному законодавству України, слідчий Динис В.М. у суді доводив, що кримінальну справу проти прот. Сидора Д.Д. він порушив на законних підставах. В результаті суддя виніс ухвалу, що для більш детального вивчення матеріали справи та доводів сторін, розгляд скарги переноситься на 10 березня 2009 року. Всупереч очевидним фактам та вимогам ч.6 ст. 75 та ч.1 ст. 113 КПК України, суддя Микуляк П.П. іменем України 10 березня 2009 року постановив, що слідчий СБУ Динис В.М. порушив кримінальну справу проти прот. Сидора Д.Д. на законних підставах.

Адвокати Мокану В.Д. і Годьмаш П.В. не погодились із таким рішенням і оскаржили його в Апеляційному суді Закарпатської області, який відмінив рішення судді Микуляка П.П. та прийняв рішення, аби розгляд скарги адвокатів про незаконне порушення проти Сидора Д.Д. кримінальної справи розглянув інший суддя Ужгородському міськрайонному суду.

Додаток: по тексту на 5 аркушах.
Адвокат Годьмаш П.В.
25 квітня 2009 року.