Церковь и русинский народ живут выше 1100 лет в духовно-национальном единстве

Прот. Димитрій Сидор. (Настоятель кафедрального собору в м. Ужгород, Глава Сойму Підкарпатських русинів).

Церква і русинський народ живуть вище 1100 років в духовно-національній єдності

(Для газети Карпатська Україна)

В цьому році 24 травня свята Карпатська Русь празнує чергове свято Собор Карпаторуських святих. В кафедральному православному соборі Ужгороду , по благословенню священноначалія святкується цей празник як ще одне престольне свято крім Різдва Христова, Воздвиження Хреста Господнього та ікони Божої Матері «Акафистна». Буде освящатися ікона всіх Карпаторуських святих і хресний хід навколо собору.
Від імені тих що шанують святих Карпаторуських-Карпаторусинських сердечно вітаю всіх русинів з національним святом та запрошую на богослужіння.

З самого початку проповіді свв. Кирила и Мефодія з 863 р. почалася нова сторінка в історії Карпатської Русі і древнього унікального народу русинів. З усього ареалу русинів особливо виділилися русини підкарпатські, що зформувалися в 20 віці в політичну націю зі своєю державністю Підкарпатська Русь. І це в той час, коли західні руйнівники східних слов’ян-християн провели проплачені ними антидержавні заклоти в Росії і на Україні, перетворивши їх на «Советський» Союз, але уже без згадки про Русь. Сталася велика трагедія: Київська Русь була зруйновна і зосталася тільки історичним терміном, а русичів і малоросів зробили українцями (вже без корені «рус»).
На велике щастя Підкарпатська Русь, як русинська держава, виявилась правовою дійсністю 20 віку в центрі Європи, а русини – живим руським-русинським народом. Отже, русини не тільки вижили, але й показали в мирному процесі своє активне державотворення, як в складі Угорщини (21 грудня 1918 р.), Чехословаччини (10 серпня 1919 р.), так і сьогодні по-парламентськи. І все це - без насилля і революцій, які роблять і до сьогодні тіж західники на наших землях, публічно фінансуючи всякі майдани-заколоти та рахуючи профінансованих за долари професійних анти русинів героями.
В благотворному процесі державотворення грали головну роль духівники древнього русинського народу, починаючи з учнів св.. Кирила і Мефодія та русинів-угринів, що допомагали будувати в Києві Печерську Лавру і колонізувати другі руські землі аж до Аляски Православ’ям, Писемністю і «Рускістю» та збереженим до сьогодні не лиш політичним, але й національним русинством . Наприклад, преподобний Алексій Карпаторуський був учасником загально православного зібрання 18 листопада 1944 року де вирішено було просити керівництво СРСР прийняти державу Підкарпатську Русь до складу Радянського Союзу, але як окрему Карпаторуську Республіку. Він же був у складі делегації до Москви. Але Сталін і Хрущов з Мехлісом пішли проти русинів і перетворила Президія Верховної Ради України русинську Республіку Підкарпатську Русь на сталінську аномалію з не правовим терміном «Закарпатська область».
Щось дуже подібне сталося після розвалу СРСР, коли 1 грудня 1991 року підкарпатські русини на регіональному референдумі-плебісциті проголосували за входження Підкарпатської Русі на правах Автономії до складу нової України. Знайшлися на жаль і тут в Україні свої сталіни, мехліси, хрущови, які 18 років знущаються на русинським народом не визнаючи навіть їх елементарне право називатися так, як вони хочуть, а саме, русинами. Твориться в центрі Європи на очах світової спільноти етноцид і дискримінація русинської нації, що мають всі ознаки геноциду.
Сьогодні як набат звучать слова гімну О.Духновича: «Подкарпатськіє русины оставте глубокий сон, народный голос зовет вас: не забудьте о своєм…». А його слова «Я русин был єсьм и буду…» стали русинським національним Кредо-гімном.
Свято Собору Карпаторуських святих – це свято всього русинського народу і всього регіону. За всі часи з національної «території русинів на південь від Карпат» (так нас русинів і нашу історичну землю зафіксувало міжнародне право) виходили патріоти і служителі Божі на ниву національну і Ниву Христову, допомагаючи своїм братам за Карпатами не втратити віру в Бога, віру в руськість та в духовну єдність Святої Русі.
Глава Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату єпископ Егор’євський Марк закликає сьогодні русинів слідувати дивним прикладам святості, що явили в Карпатській Русі з давнини і аж до XX століття. «Руська Православна Церква, як Церква всіх руських, у тому числі і русинів Карпатськіої Русі, благоговійно шанує пам'ять їх святих і закликає своїх вірних чад русинів бути гідними спадкоємцями духовного досвіду і віддання Церкви наших благочестивих предків», - говориться у вітанні єпископа учасникам що відбулася недавно в Брюсселі Міжнародної науково-практичної конференції «Досвід і проблеми національного самовизначення русинів». За словами владики Марка, історична Карпатська Русь - це географічний центр Європи, але «Промислом Божим цьому краю призначено було стати одним з духовних центрів нашого континенту».
Представник Руської Православної Церкви відзначив, що більше одинадцяти століть тому ці місця були освячені проповіддю святих рівноапостольних Кирила і Мефодія і що з тих пір русини є невід'ємною і важливою частиною східнослов'янської християнської цивілізації. «Вогонь віри, засвічений святими солунськимі братами, не згаснув в серцях карпаторусинів в періоди важких випробувань, але зберігся, а в минулому столітті розгорівся з особою силою у вигляді їх масового повернення до батьківської православної віри і у вигляді дивних прикладів святості, що явили в житії таких подвижників благочестя, як преподобний Алексій Карпаторусський і недавно канонізований преподобний Іов Угольський», - говориться у вітанні владики Марка.
http://materik.ru/rubric/detail.php?ID=4162
Русинська актуальна модель національної ідентичності на тлі інших східнослов'янських національних проектів.

Русинська актуальна модель національної ідентичності на тлі інших східнослов'янських національних проектів своєю справедливістю підриває міфологічну ідеологічну монополію і систему самовизначення української моделі ідентичності, сформованої спершу у Відні в 19 столітті, а потім більшовиками після 1917 року в рамках більшовицького проекту «Радянська Україна».

Звичайно, Київ сьогодні настільки завзято чинить опір русинському проекту по тій простий причині, що де-факто йдеться не лише про унітарну систему державного устрою України і не лише у визнанні або невизнанні існування русинів і їх права на автономне життя. По суті, законний, в правовому полі, русинський рух може здійснити широку суспільну презентацію принципово іншого типа східнослов'янської самосвідомості, який може підірвати ідеологічну монополію і всю систему самовизначення української моделі ідентичності. Становлення цієї русинської моделі ідентичності має принципове значення для всіх історичних «руських». Вже Європі і світу стало очевидне, що для русинів запропонована Києвом відмова від їх (русинської) історії, відмова від старої русинської самосвідомості, від батьківського імені, а тим більше і наруга його (як біблейський гріх Хама) - це підрив не лише свого минулого, але і майбутнього.
У протистоянні цьому українському етноциду і геноциду русинів і полягає глибинний сенс сьогоднішнього русинського відродження. Саме утримання прабатьківського імені, своїй древній ідентичності, одночасно із сповна сучасним її розвитком, що актуалізує місцеву самосвідомість і особливість підкарпатського історичного досвіду, додає русинському руху велику значущість для всіх наших слов’янських країн.
Саме така модель може дати нам ті механізми, які дозволять вже в недалекому майбутньому уникнути нових серйозних конфліктів і будівництва нових «китайських стін» на одвічній землі Святої Русі!
http://rusin.forum24.ru/?1-1-0-00000268-000-0-0-1242934717
Необхідно звернути увагу на те, чим русинський рух може бути значимий для всіх східних слов'ян, а не лише для підкарпатських русинів. Адже сучасне перебування слов'янських державностей на території колишнього Радянського Союзу наводить на думку, що східне слов'янство вступає в період широкомасштабних змін в системі етно-територіальної суб'єктності і духовно-національної політики.
У цьому процесі особливо виділяється русинський національний рух як найбільш пасіонарний в плані переосмислення і становлення нових моделей східно-слов'янської ідентичності, а дискусії між прибічниками тих або інших форм русинської самосвідомості мають принциповий характер для долі всього східного слов'янства. Правовий законний виклик, кинутий національним русинством політичному українству з його міфами і домислами, не дивлячись на досить слабку до нього увагу, і результат цієї суперечки багато в чому можуть зумовити майбутнє всього східного слов'янства, у тому числі і всього руського народу. А тому особливо важливе те, як стає і розвивається русинський національний рух, як воно формулює свої завдання і вимоги, свою ідентичність. Основних питань тут два. По-перше, це співвідношення русинства і українства.
При всіх «але» в цілому для русинського руху характерна орієнтація на екзотичне сприйняття українців і зіставлення русинства українству як рівноправних і альтернативних ідеологій. По-друге, це співвідношення русинства і руськості сьогодні.
Це принциповим чином відрізняє підкарпато-руське русинство, що має тисячолітню історію від набагато молодшого проекту галицько-австрійського українства, яке сформували західники якраз на протистояння руськості і русофільству. Це багато в чому і зумовлює сьогоднішню конфліктність титульної нації і тоталітарної української влади з волелюбними корінними русинами, що мали свою державність до приходу радянських танків і українських більшовиків, що сиділи на них як непрохані «визволителі».
Тут маєм відповідь чому місце, яке займає русинство в загальній системі національних ідей у східних слов'ян, сьогодні так особливо і актуалізувалося.
Майбутнє підкарпатських русинів з їх державністю, безумовно, в складі східного «руського» слов’янства, якому русини мають відкрити очі: хто вони і від яких кореней їх відірвали доларовими революціями та майданами.
А коріння наше – Свята Русь, початком якої, чи навіть прапочатком якої ¬– є Карпатська Русь, що нині відроджується в лиці святих Карпаторуських.
Всі святі Карпаторуські-русинські! Моліть Бога за нас!